Кармапа XVI Ранґджунґ Ріґпе Дордже

Кармапа Ранґджунг Ріґпе Дордже (1924-1981) був очільником школи тибетського буддизму Карма Каґ'ю та одним із найвидатніших майстрів медитації ХХ століття. Він був першим серед Кармап, хто навчав у Європі та Північній Америці. Наслідком цих візитів стало заснування багатьох медитаційних центрів для мирян, що інтенсивно розвиваються донині.

Молодість і активність

16-й Кармапа Ранґджунґ Ріґпе Дордже (1924-1981) народився в Дерге, на сході Тибету. Визнаний Кармапою на підставі листа, залишеного його попередником, Кармапою XV, Кхач’ябом Дордже.

Лист був настільки точним і бездоганним, що вже у віці 7 років Ранґджунг Ріґпе Дордже був зведений на трон як Шістнадцятий Кармапа в монастирі Карма Каґ'ю Палпунґ і був прийнятий в Лхасі, в палаці світського та духовного правителя Тибету, 13-го Далай-лами. Кармапа почав свою освіту в Цурпху, своїй резиденції.

Впродовж наступних років він медитував під керівництвом найкращих буддійських учителів і вивчав буддійські повчання: сутри, тантру, Махамудру та Шість йог Наропи. Дуже рано він почав подорожувати, навчати, благословляти практиків і проводити унікальну церемонію Чорної Корони. Кармапа використовує Чорну Корону як інструмент: один її вигляд дозволяє людині досягти Звільнення.

Бачення Чорної корони або медитація на неї дає відкритість, що дозволяє учневі очистити найглибші рівні ума та усвідомити його справжню природу. 1944 року Кармапа XVI розпочав паломництва до різних буддійських монастирів, священних місць Тибету.

На запрошення королівських сімей він відвідав Непал і Бутан. Будучи головним держателем однієї з чотирьох найбільших шкіл тибетського буддизму, він був загальновизнаним і шанованим майстром медитації. Скрізь його зустрічали з повагою, він давав повчання і благословення дуже багатьом людям. 1954 року через погіршення політичної ситуації в Тибеті Шістнадцятий Кармапа разом з Далай-ламою та вчителями інших буддійських шкіл відвідали Китай з наміром поліпшити політичні відносини з Тибетом.

Європа та Америка

1974 року на запрошення своїх європейських учнів, лами Оле Нідала і Ханни Нідал, він прилетів до Європи з групою лам. В Англії, Шотландії, Данії, Норвегії, Швеції, Нідерландах, Німеччині та Франції він читав публічні лекції, проводив церемонію Чорної Корони, а також відвідував і благословляв центри мирян і медитаційні групи, засновані Ханною Нідал і Ламою Оле Нідалом на його прохання. Сьогодні Лама Оле продовжує створювати центри від імені Кармапи XVI по всьому світі. Усі ці місця медитації та вивчення вчень Будди для мирян тепер перебувають під егідою наступника Кармапи XVI, Кармапи XVII Тхає Дордже.

Шістнадцятий Кармапа попросив свого учня, Джиґме Ринпоче залишитися в Європі. Лама Джиґме, відповідно до побажань Кармапи, опікувався будівництвом і розвитком Дагпо Каґ'ю Лінґу — європейської резиденції монастичної частини традиції, розташованої у Франції. Сьогодні Джиґме Ринпоче є Генеральним секретарем наступника Кармапи XVI, Кармапи XVII Тхає Дордже.

У січні 1975 року Кармапа XVI прилетів до Риму, де зустрівся з Папою Павлом VI. Після цієї зустрічі він повернувся до Індії. 1976 року він вперше відвідав Америку. 1977 року він знову приїхав до Європи. Під час цих візитів він читав публічні лекції та давав посвяти, проводив церемонії Чорної корони, відвідував центри Карма Каґ'ю, засновані від його імені, давав численні радіо- та телеінтерв'ю, таким чином пропагуючи вчення Будди та буддійську культуру. Кармапа XVI хотів, щоб вчення та методи буддизму Карма Каґ'ю були доступними для всіх охочих і виходили за межі будь-яких культурних або суспільних обмежень. 1979 року на земельній ділянці в Нью-Делі, наданій йому прем'єр-міністеркою Індії Індірою Ганді, він заклав перший камінь Міжнародного буддійського інституту Кармапи (KIBI). Сьогодні Інститут працює під егідою його наступника, Кармапи XVII Тхає Дордже. Тут організовуються дослідження та курси з буддійської філософії, медитації, а також викладання тибетської мови та санскриту.

Останні роки життя

У 1979-80 роках Кармапа перебував переважно в Індії, де побудував ще один монастир у Румтеку. Тоді ж він здійснив видання повної збірки повчань Будди (Канґ'юру). Він невпинно працював над поширенням цих повчань. 1981 року Кармапа серйозно захворів на рак. Він виїхав до США, до лікарні в Чикаго. На жаль, виявилося, що хвороба була на важкій стадії. Під час перебування в лікарні, незважаючи на пережитий біль, він був дуже веселим і турботливим до медсестер і лікарів. Кармапа помер 5 листопада 1981 року. Персонал лікарні визнав, що вони стали свідками смерті надзвичайної людини. Кармапа залишався в медитації протягом трьох днів після своєї смерті: область його серця була відчутно теплою, а тіло залишалося таким же гнучким, як за життя, що підтвердив медичний персонал лікарні. Далі тіло Кармапи перевезли до монастиря Румтек, і там відбулася церемонія кремації.

Усі світські центри та монастирі, засновані від імені Шістнадцятого Кармапи в Європі, обох Америках і Австралії, інтенсивно розвиваються донині. Зараз вони перебувають під духовним патронатом його наступника, Сімнадцятого Кармапи Тхає Дордже.

Відновлення лінії Шамарпи

Кармапа XVI зробив внесок у відновлення лінії Шамарпи. Згідно з традицією, що існує від 13 століття, Шамарпи відповідають за пошук і підтвердження істинності наступного втілення Кармапи. У свою чергу, Кармапа підтверджує істинне втілення наступного Шамара Ринпоче. З політичних причин, починаючи від 1792 року, Шамарпи не визнавалися Кармапами відкрито. Лише 1958 року, на прохання Кармапи XVI, 14-й Далай-лама скасував заборону, видану в 18 столітті. Шамар Ринпоче XIV, Міпам Чокі Лодро, був зведений на трон у Цурпху на приватній церемонії, проведеній Кармапою. За шість років, уже у вигнанні, коли тибетський уряд офіційно відновив інститут Шамарпи, Кармапа повторно звів Шамара Ринпоче XIV на трон, визнавши його другим у духовній ієрархії держателів лінії Каґ'ю.

Еміграція та діяльність в еміграції

На початку 1959 року стало ясно, що мирне врегулювання напруженості між Китаєм і Тибетом неможливе. Китайське вторгнення стало фактом. Шістнадцятий Кармапа в супроводі 160 осіб вирішив залишити Тибет і вирушив до Бутану.

Він забрав із собою найцінніші статуї, ритуальні предмети, реліквії, картини та книги, що від XII століття зберігалися в монастирі Цурпху. Група Кармапи благополучно прибула в Шаб'є Тханг на півночі Бутану, де їх тепло зустріла королівська родина, міністри та високопосадовці.

Вони пробули там кілька місяців. Згодом Кармапа прийняв запрошення короля Сіккіму й оселився в старому монастирі Румтек, побудованому в 16 столітті, за часів Кармапи IX.

Уряд Індії та влада Сіккіму підтримали фінансами реконструкцію старого монастиря та його розширення. Завдяки їхній щедрій допомозі за чотири роки будівництво було завершено.

Румтек став офіційною резиденцією Кармапи за межами Тибету, а також центром вивчення та практики буддизму. Завдяки зусиллям Кармапи індійський уряд забезпечував біженців з окупованого Тибету – як монахів, так і мирян – їжею та одягом.

У ці важкі часи Кармапа не тільки вельми опікувався наданням притулку та засобів до існування тибетцям, які тікали від війни, але також ініціював і підтримував усі заходи, спрямовані на збереження культурної самобутності Тибету. Тому він дбав про проведення традиційних ритуалів у монастирях, друкував книги, підтримував тибетське мистецтво і культуру. Кармапа продовжував подорожувати, навчати та благословляти. 1967 року на запрошення королівської сім'ї він знову відвідав Бутан, а 1971 року – усі буддійські святині Індії.