Уангчуг Дордже народився на сьомий день сьомого місяця року вогняного дракона (1556) в області Тречо у східному Тибеті. Перед його народженням матері наснилось, що вона дула в білу раковину і люди у великій кількості збігалися до неї. Можна було чути, як майбутній новонароджений вимовляє мантру в утробі матері. Після народження він сів, схрестивши ноги, провів рукою по обличчю і сказав: «Я – Кармапа!»
Три дні поспіль він залишався в цьому положенні, і його батько, здивований поза усяку міру, почав вклонятися перед ним. Бачачи це, хлопчик вигукнув: «ОМ А ХУНГ», і розсміявся. Мати розв’язала фартух і наблизилася, щоб загорнути його, але він відкинув його зі словами: «Ні, ні», – і дозволив одягнути себе в овечу шкуру.
Люди з околишніх місць переконували батька, що дитина його, без всякого сумніву, Кармапа, але він вагався. Повернувшись до нього, він побачив, що хлопчик сидить у позі лотоса Будди, сяйво обрамляло його голову. Через вісімнадцять днів Кармапа без труднощів ходив і був повністю самостійним.
Слава його розносилася дуже далеко, і Тулку Шамар, Кьончок Йєнлак, почув про це. Він послав Ламу Г’єлцена з місією дослідження. Виявилося, що лист з прогнозом правильно вказував на місце народження; там прочитали: «Моє наступне втілення народиться в місцевості, названій Тречо Хоркок, поблизу скелі, на якій природно сформована статуя Авалокітешвари, і річки, котра спадає з Гімалаїв”.
Прихід Лами Г’єлцена, схоже, надзвичайно потішив дитину, яка почала повторювати: «Шамарпа, Шамарпа!», оголошуючи оточуючим, що дуже скоро зустріне Тулку Шамара.
У віці шести місяців його взяли в монастир Цурпху; по дорозі він почав повторювати: «Сітупа, Сітупа!», і на превеликий подив через день вранці прибув посланець Тулку Сіту. Через кілька днів з’явився сам Тулку Сіту, впізнав в дитині втілення Кармапи і дав йому посвяту Амітаюса, Будди Безмежною Життя. Маленький Кармапа під час церемонії побачив свого вчителя в цій формі.
За кілька днів до приїзду в монастир Цурпху Кармапа Уангчуг Дордже жартував зі своєю свитою, розповідаючи, що був час, коли Тулку Шамар приходив особисто зустрітися з ним. Прибувши в Лонгце, кортеж зустрів п’ятий Тулку Шамара, котрий одразу відчув назвичайну прихильність до малюка. Вони пройшли разом до Цурпху, куди прибули на дванадцятий день другого місяця року залізного півня (1561), день прекрасної передвістки. Було проведено багато церемоній і були піднесені подарунки королем Дж’янга, відданим учнем попереднього Кармапи.
На наступний день четвертого місяця того ж року Кармапа отримав перше висвячення, й було проведено церемонію відрізання волосся перед великою статуєю Будди в монастирі Цурпху. Потім Тулку Шамар звів його на трон як дев’ятого Г’єлву Кармапу.
Він здійснив подорож до Янгчену в супроводі Тулку Шамара, і звідти – в центр Кхаму; вони вчили і проповідували в усіх місцевостях, в яких зупинялись. Усього близько тридцяти тисяч людей були посвячені в чернечий сан між Цурпху і китайським кордоном.
Були реконструйовані монастирі та Дхарма оживлена всюди. Минуло три роки, допоки вони досягли Трі-о Дарцедо, на кордоні на крайньому північному сході Тибету.
На третій день одинадцятого місяця року дерев’яного щура (1564) Кармапа і Тулку Шамар взяли напрям на Центральний Тибет і прибули в Карма Гьон. По дорозі вони пройшли через рідні місця Кармапи, активно вчили і відвідали великий монастир Санг’є Ньєнпи Друптопа, Джангчуп Лінг. Вони продовжили свій шлях до Чамдо, де дали повчання за доктриною тисячам людей.
Якось один чоловік приніс картину із зображенням Кармапи Тулку Шамара і попросив благословити її. Коли Кармапа кинув зерна освяченого рису на зображення, вони дивним чином застигли на головних уборах, подібно коштовностям, й залишилися там назавжди.
Кармапа і Тулку Шамар відвідали Чанг, де були дуже тепло прийняті, посвятили тисячі людей в чернечий сан й давали повчання та посвяту. Після цього вони повернулися в монастир Цурпху.
У двадцять чотири роки Кармапа Уангчуг Дордже отримав від Тулку Шамара останнє висвячення і вивчив під його керівництвом Вінайясутратіку й всі коментарі до неї.
Тулку Шамар повернувся в Денс Тхел, в той час як Кармапа відвідував Цанг, Таші Лхюнпо, Сунграб Лінг, Чеде Такмар і Сангсен Допчен. У Таші Лхюнпо він здійснив особливий ритуал перед зображенням Цонгкхапи і його двома духовними синами.
Він прибув до Тхубтен Намг’єл Лінг, монастир Сак’я і здійснив там інший ритуал перед великою статуєю Сак’я Панча, духовного глави Сак’япи. Він вчив і надавав посвячення ламам, ченцям і мирянам.
Нарешті він знову повернувся в Цурпху, де доручив зробити великий образ Будди на шовку. Після закінчення він був вивішений в той же день на величезній скелі, і виднілося світло, котре сяє перед Буддою. Осяяння всього цього місця було інтенсивним, і ніхто не міг зосередити погляд на образі, таким сильним був його блиск. Незабаром після цієї події Тулку Шамар відвідав монастир і передав Кармапі всі усні повчання, яких той ще не отримав.
Кармапу запросив Депа Рінпунгпа, правитель Чангу, й оскільки він вже багато разів звертався до нього з проханням прибути, Кармапа прийняв запрошення. Він навчав по всій країні, відновлював монастирі і збирав нових учнів. Він досяг області Накпху в провінції Конгпо, відремонтував там численні монастирі, потім прибув до Царі, на південному сході Тибету, де виклав правильний спосіб здійснення нового паломництва, пов’язаного з місцем Чакрасамвари. Це місце одержало популярність під назвою Царі Намг’єл, і Кармапа заснував там монастир Царі Цокар.
На зворотному шляху Кармапа Уангчуг Дордже відвідав Царі Че Сам, Лхотонг і багато інших районів, навчаючи і надаючи посвяти. Проходячи по долині Дунгцо Кхала, він здійснив диво переміщення по повітрю. Всі ті, хто був свідком цього, уклонились, і більшість небуддистів були швидко звернені.
Король Бутану Гатхонг, сам досвідчений в магії і чарах, почув про дивовижні здібності Кармапи й запросив його в Цонак, в своє королівство. Кармапа прийняв запрошення і протягом невеликого проміжку часу звернув в буддизм ще багатьох інших. Йому піднесли тисячу друзок золота, і після короткого перебування в Бутані він повернувся в Конгпо, потім – в Царі Цокар, де зупинився відпочити.
Під час свого перебування в Царі Кармапа займався глибокою медитацією протягом дев’яти місяців. Йому з’явилися видіння Чакрасамвари, Калачакри, а також божеств і захисників лінії Каг’юпа.
Він вирушив в монастир Пхагмо в Денс Тхеле, де зустрів нове втілення Тулку Шамара, Гарванг Чек’ї Уангчуга. Кармапа впізнав його і здійснив керівництво церемонією зведення на трон в чернечому коледжі Дагпо Шедруп Лінг.
Кармапа написав короткі коментарі до Вінайясутри, Абхідхармакоші, Мадх’яміки, Праджнапараміти і три важливі праці з Махамудри.
Король Сіккіма надіслав йому запрошення відвідати свою країну, але, не маючи можливості прибути особисто, він направив високодосвіченого Ламу. Цей Лама заснував в Сиіккімі три монастирі: Ралунг, Потонг і Румтек. Кармапу попросили освятити їх, і так як він не міг прибути, він відповів, що зробить це з Тибету. Він переправив інструкції, котрі містили відповідні місяць і день для церемонії і повідомляти про те, що слід строго дотримуватись цього. У день освячення монастиря Ралунг три великі орла прилетіли з боку Тибету і, кружляючи над монастирем, впустили на його дах зерна жовтого освяченого рису.
Кармапа впізнав нове втілення Тулку Сіту, Чек’ї Г’єлцена. Він здійснив візит до чернечого коледжу Каг’юпи Сунграб Лінг, де виклав багато аспектів Вчення. У той час він почав натякати на свою близьку смерть, і здоров’я його погіршувалося.
Кармапа послав Тулку Шамару деталі передбачення щодо свого майбутнього народження.
Потім, на двадцять восьмий день першого місяця року водяного зайця (1603), він помер, йому було сорок сім років. Його головними учнями були:
1. Шамар Чок’ї Уангчук (1584-1630): Шостий Тулку Шамар.
2. Сіту Чок’ї Г’єлцен (1586-1657): П’ятий Тулку Сіту.
3. Г’єлцап Дракпа Чоянг (бл.1617-1658): П’ятий Тулку Г’єлцап.
4. Пава Цуклак Г’ямцо (1567-1633): Третій Тулку Паво.