З книги «Історія Кармап Тибету»
Доки мати майбутнього Кармапи була вагітною, у снах її з’являлось безліч добрих знаків, які вказували, що народиться втілення вчителя. На восьмий день третього місяця року Залізного Дракона (1340 р.) з’явився на світ Кармапа Ролпе Дордже. З уст немовляти злітали звуки шестискладової мантри, а від всього тіла віяло виточеним ароматом.
В дитинстві Ролпе Дордже нерідко виявляв свої визначні здібності. В трьохрічному віці він повідомив:
– Я Карма Пакши. Тут багато моїх учнів, і тому я прийшов.
Раптом він сів у позу Будди Безмежного Сяйва (Амітабхи) і пояснив матері, що саме в такій позі він перебував в її утробі.
Коли йому було шість років, цього надзвичайного хлопчика запитали щодо його попередніх втілень, і він розповів:
– Я Дюсум Кх’єнпа і Карма Пакши. Я ходив до Китаю та втихомирював війська монголів. Я той, хто спостерігає зі хмарин. Мій Лама – пустота, а я – ваш Лама. Зараз я маю три виявлення: одне з них перебуває поряд з Бодхісатвою Ратнаматі, друге насолоджується товариством Будди Непорушного (Акшобхьї), а третє – то я сам. Зараз ви, напевно, сумніваєтесь стосовно моїх слів, але скоро це минеться. Ви мої учні.
Невдовзі лама Ґьон Ґ’ялва, який був одним з наставників Ролпе Дордже, почав випитувати в хлопчика подробиці життя його попереднього втілення – Ранґджунґа Дордже.
– Кармапа обіцяв, що проживе до вісімдесяти чотирьох років, – казав він, – а помер у п’ятдесят п’ять. Що сталося?
Ролпе Дордже відповідав:
– На той час було мало релігійного люду, й усі провадили надто негативний спосіб життя. Це засмучувало Ранґджунґа Дордже, і тому він вирішив далі не залишатися тут.
Ґьон Ґ’ялва продовжував розпитувати юного ламу і повів мову за те, чому після смерті Третього Кармапи люди побачили його обличчя на диску місяця.
– Ранґджунґ Дордже, – пояснив хлопчик, – мав безмежне співчуття, та його учні були глибоко відданими йому. Ці дві умови співпали та викликали появу його образу на диску місяця.
У молодого Ролпе Дордже було безліч спонтанних видінь – прикмет цілком природного розкриття його духовного потенціалу. Одного разу він занедужав на грип та поринув у медитацію на Будду Медицини. В медитації Будда Медицини подав йому кришталеву вазу з водою, і Ролпе Дордже відпив з неї. Його хвороба враз минула, і він отримав досвід присутності природи Будди в усьому сущому. Подейкують, що він міг бачити різноманітні сімейства Будд у своїх власних кровоносних судинах і енергетичні поля (мандали) Будд у кожному атомі. Якось він з’явився одночасно в десяти тілах і слухав десять різних циклів повчань Дхарми в десяти Чистих краях. В усьому цьому яскраво виявилось його осягнення природи Будди, що пронизує всі переживання та явища.
Пробудження співчуття, яке було властивим молодому Кармапі від народження, відзначилось особливим видінням. Кармапа перевтілився в форму Бодхісатви Люблячі Очі і зійшов у світ пекла, щоб зменшити страждання істот, зумовлене їхніми минулими вкрай агресивними діями. Викликавши дощ співчуття, він загасив полум’я ненависті, та істоти, що не знаходили виходу з цього пекельного стану, повернулись до своєї основоположної рівноваги ума.
Юний Ролпе Дордже був подібним до Ґаруди – містичного птаха, який вилуплюється з яйця цілком зрілим. В своїх сновидіннях він бував в Уддіяні – країні Дакинь, і там Ваджрайогіня давала йому глибокі повчання:
– Твій ум від природи безпочатковий. Нехай самі собою виникають медитація, візуалізація і мантра. Піднось дари у вигляді побажань добра, а також у вигляді торм. Якщо будеш виконувати таку практику вісім днів, здобудеш духовну могутність Ваджрайогіні.
В інших сновидіннях Ролпе Дордже переносився в Чистий край Потала. Там він безпосередньо сприймав мандалу Бодхісатви Люблячі Очі в усій її чистоті, та завдяки цьому осягнув сутність Великої печаті.
Прагнучи описати й передати іншим свій досвід, Ролпе Дордже складав пісні про свої видіння та переживання. В дев’ятирічному віці він взявся вивчати традиції Каґ’ю і Н’їнґма. Подейкують, що завдяки своїм вродженим обдаруванням він засвоював знання з неабиякою легкістю, майже не докладаючи зусиль.
Коли Ролпе Дордже виповнилось тринадцять років, він вирушив до Центрального Тибету. На шляху він натрапив на Даґ Лха Ґампо, монастир Ґампопи, і ця святиня привиділась йому в образі ступи, зробленої з коштовного каміння та оточеної Буддами, Бодхісатвами та махасідхами. Аби виразити своє захоплення цим місцем, Кармапа заспівав величальну пісню.
В монастирі Пхаґмодру Кармапу Ролпе Дордже сердечно вітав правитель Тибету Тай Сіту Джанґчуб Ґ’ялцен. Звідси Кармапа рушив до Цурпху – головної резиденції Кармап. Наближаючись до свого монастиря, він побачив на небі надихаюче виявлення Ваджрайогіні.
Деякий час, готуючись скласти чернечі обітниці, Ролпе Дордже вивчав тексти Вінаї, у яких детально було описано дисципліну монастиря. В чотирнадцять років він став послушником, отримавши відповідні вказівки від Дьондруба Пала Рінпоче. Увіходини Кармапи на чернечий шлях було відзначено його новим ім’ям – Дхармакірті.
Дьондруб Пал Рінпоче пробудив у Кармапи відчуття величезного багатства лінії наступництва Дюсума Кх’єнпи. Під час медитації, Кармапа часто бачив безліч форм свого попереднього втілення – стільки ж, скільки зірок на небі. Практикою, якій Кармапа потому приділяв багато уваги, була медитація на Будду Безмежного Сяйва (Амітабху), який пов’язаний з довголіттям. Подавшись в усамітнення, завдяки своїм сновидінням та медитаційним переживанням Ролпе Дордже з ясністю збагнув глибину повчань про Будду Безмежного Сяйва.
Завершивши усамітнення, Ролпе Дордже запросив до себе вченого традиції Н’їнґма на ім’я Ґ’ялва Йонґтьон – він був провідником лінії наступництва Карма Каґ’ю, наступником Ранґджунґа Дордже. При зустрічі з Йонґтеном Ролпе Дордже раптом осягнув мандали мирних та грізних Будда-аспектів. Сивоглавий сказав йому:
– Я старезний дід, але здалека прийшов до тебе, тому що Ранґджунґ Дордже був винятково добрим, коли навчав мене. Прошу тебе, розкажи все, що ти пам’ятаєш зі своїх попередніх втілень.
Кармапа відповідав, що не може виразно відтворити в пам’яті події свого життя в тілі Дюсума Кх’єнпи, й лише небагато пам’ятає зі втілення Ранґджунґа Дордже. Натомість все життя Другого Кармапи Карма Пакши видніється йому ясно, як на долоні. Почувши це, Йонґтен переповнився радістю та поклав своє тіло долі до ніг свого юного учня.
Згодом Лама Йонґтен дав Кармапі безліч настанов. Завдячуючи йому та іншим вчителям Кармапа отримав вичерпний комплект повчань.
Досягнувши вісімнадцяти років, він отримав повне висвячення в ченці від Дьондруба Пала Рінпоче. Того ж року він познайомився зі славетним ламою школи Сак’я, якого звали Сьонам Ґ’ялцен, та отримав від нього посвячення у тантру Ґ’ялва Ґ’ямцо, червоної форми Бодхісатви Люблячі Очі. При зустрічі обидва великих Лами пройнялись почуттям поваги до духовного авторитету один одного.
Рік пізніше імператор Монголії Тоґон-Темур, якому не сила було терпіти відновити духовний зв’язок з лінією наступництва втілень Кармап, запросив Ролпе Дордже до свого двору. Але Кармапа на той час їздив з повчаннями по Тибету й не зміг прибути одразу ж. Повернувшись до Цурпху, він знайшов другий лист із запрошенням від Тоґон-Темура, в якому той писав:
«Я імператор, володар неба. Я чув, що ти, Кармапа Ролпе Дордже, переродився заради нашого блага і перебуваєш у Цурпху. Тому я шанобливо прохаю тебе пригадати свої минулі діяння. Наші часи занепаду сповнені стражданнями. Поміркуй про ці страждання і про те, що люди за своєю природою добрі. Благаю тебе, подаруй нектар Вчення Будди, аби дати нам радість. Сьогодні безліч істот припускається помилок – тож вияви свою доброту та вкажи їм на вірний шлях. Не розмірковуй над труднотами дороги та своїм здоров’ям, приїзди, не зволікаючи. Будда ніколи не непокоївся про себе, бажаючи приносити благо всім істотам. Зроби нам таку честь та приїзди негайно ж. Коли ти прибудеш сюди, ми разом будемо сприяти піднесенню Вчення Будди та благополуччю людей. Кармапа Ролпе Дордже, зглянься на це прохання!
Як ралець шлю тобі вівтарні приладдя, виливок золота, три злитки срібла та вісімнадцять рулонів шовкової парчі.
Відправлено з Тай-Я Ту, резиденції імператора, на десятий день десятого місяця, в рік Земляної Мавпи».
Дев’ятнадцятилітній Кармапа, відповівши на те згодою, вирушив у довгу й нелегку подорож до Пекіну. Він розпочав мандрівку дев’ятого місяця року Земляної Собаки. Переважну частку часу, проведеного в дорозі, він старався присвячувати написанню текстів. Коли його караван прибув до Шаво, монгольські посланці вирішили, що місцеве населення має задаром надати Кармапі та його оточенню нових коней, яків та носильників. Але Ролпе Дордже відмовився:
– Прохаю вас, не вимагайте нічого від людей. Я сам відправлю за всім необхідним. Не слід ніколи перекладати цей тягар на звичайних городян.
Тим не менш місцеві жителі відгукнулись на співчутливу милість до них Кармапи і принесли йому багато дарів. Ролпе Дордже дав їм настанови про ненасильство, розвиток любові та доброти. Для тих, хто вже розпочав практику медитації, Кармапа пояснив Махамудру та Шість йог Наропи. Під ту пору він сам досяг сповнення Атійоги – найвищого повчання з передавання Н’їнґми.
Шлях Ролпе Дордже проходив через область У-Тайшань, і він здійснив короткочасне паломництво до П’яти вершин гори Манджушрі. Там йому трапилось п’ятеро індійських йогінів, які привезли з собою статую Будди, висічену Великим Наґарджуною. Йогіни подарували цю статую Кармапі. В цей період Ролпе Дордже склав багато пісень, присвячених Манджушрі.
Продовжуючи свій шлях, він отримав запрошення заїхати в резиденцію князя Санґха Шрі, щоб дати цикл повчань Дхарми для двірських та простих людей. Кармапа надав серйозну допомогу місцевим мешканцям, зупинивши нашестя саранчі, яка створювала неабияку загрозу для врожаю. Проїжджаючи повз маленькі князівства, він не раз примиряв ворогуючі сторони та засвідчував підписання угод про мир. Чималу частину свого майна він жертвував на відбудову та зведення монастирів. На той час головним надихачем для Ролпе Дордже був Ямантака, що втілював у собі незламність Просвітлення Будди. Саме Ямантака усував усе, що заважало спочутливій діяльності Кармапи. Окрім того, Ролпе Дордже приборкав грізні втілення місцевих енергій, і відтак у цій місцевості надовго запанувало вчення Каґ’ю.
Ще однією прикметною подією, що трапилась під час подорожі Кармапи Ролпе Дордже, стало відвідування відомого магічного храму Сак’я Пандіти. В Міньяґе Кармапа навчав Дхармі і домігся прощення для місцевого правителя, який влаштував бунт проти хана. Присутність високого Лами заспокоїла людей і надихнула їх поводитися мирно.
Нарешті, на одинадцятий день дванадцятого місяця року Залізної Миші кортеж прибув до палацу Тай-Я Ту, де імператор з імператрицею влаштували Ролпе Дордже пишну зустріч. Декілька днів пізніше імператриця благополучно народила сина, якого назвали Майтріпала. Щира відданість Тоґон-Темура вченню Каґ’ю була настільки очевидною, що Кармапа зміг передати йому одразу ж три частини повчань цієї лінії наступництва: передавання Ваджрайогіні, Шість йог Наропи і Махамудру Тілопи. Ролпе Дордже з’ясував імператорським дітям основи буддизму, а потім дав місцевому населенню, яке складалось з монголів, китайців та представників кількох невеликих народностей, загальні вказівки щодо Вчення Будди та миролюбної поведінки. На честь прибуття свого Лами імператор звільнив із в’язниць усіх ув’язнених та звільнив ченців від необхідності дотримуватись палацового етикету. Знаходячись у Китаї, Кармапа дуже багато зробив для людей. Він скерував своє спочуття на лікування хворих і пом’якшення важких кліматичних умов.
Через три роки проживання в Китаї Ролпе Дордже уві сні отримав звістку, що вік імператора близиться до схилу. Це вказувало на те, що Кармапі слід повертатись до Тибету. Тоґон-Темур зажурився, почувши про рішення свого Лами, і благав його лишитись.
– До твого приїзду, – пояснив він, – все вимагало значних зусиль. Тепер все досягається легко. Прошу тебе, залишися тут, аби ми могли поширювати Дхарму так само, як це робили Хубілай і Сак’я Пандіта. Будь ласка, зваж добре. Всі клани, які раніше саботували імператорській владі, тепер поводяться мирно. В мене з’явився маленький син. Ти Вчитель, який приносить щастя.
Ролпе Дордже відповідав йому так:
– Я ще не маю достатньо досвіду. Краще б облишити лицемірство. Все, що я можу, – це благословляти, пробуджувати сутність Трьох дорогоцінностей і давати повчання. Всі мої слова записано, і тепер мені потрібно повернутись до Тибету. Чернець має бувати скрізь, де він може стати в пригоді істотам. Краще за все не прив’язуватись до якоїсь однієї країни.
Імператор з неабиякою неохотою відпустив Ролпе Дордже. І першого місяця року Дерев’яного тигра Кармапа вирушив у дорогу. У цій мандрівці, як і в попередній, він приділяв багато часу і сил роботі задля розквіту тих територій, через які проїжджав. Разом з учителем школи Сак’я на ім’я Лхачен Сьонам Соло Кармапа врятував ув’язнених, засуджених на смертну кару. Потім, минаючи містечко Кора в Міньяґе, він заснував там новий монастир і деякий час давав повчання Дхарми.
Кожен день Кармапи Ролпе Дордже в цій подорожі був сповненим медитацією, повчаннями та благочинною працею. Всі дари, які йому підносили, він передавав нужденним і монастирям. Одного дня караван дістався місцевості Конґджо на північному заході Тибету, в якій тільки-тільки розпочалась епідемія на віспу. Жителі міста розповідали, що в ніч прибуття Кармапи над дахом будинку, де він зупинився, було чутно голосні звуки. Зранку Ролпе Дордже оголосив, що епідемія тепер припиниться, оскільки він вночі, проявившись як птах Ґаруда, винищив усі шкідливі енергії, які були причиною її появи. Кармапа був вельми здивований, коли йому повідомили, що деякі люди чули вночі шум, що його здіймав птах Ґаруда: адже те, що трапилось, біло тільки активністю ума, що не має форми.
Ролпе Дордже дуже цікавився індійською поезією. В Конґджо йому наснилась Сарасваті – тантрична партнерка Будди Мудрості Манджушрі, втілення артистизму та творчої енергії. Вона протягла Кармапі чашу з молоком і звеліла випити його. На ранок, прокинувшись зі сну, Ролпе Дордже помітив за собою нову рису – здатність глибоко розуміти поезію.
Коли Кармапа з супроводом в’їхав в область, яка має назву Цонґка, що біля озера Коконор, місцеві правителі зустріли його з почестями. Ролпе Дордже дав повчання й подарував мешканцям харчі та одяг. Потім, розмістившись на березі озера, він написав текст під назвою «Усунення хибних поглядів» (тиб.: lta ba nying bsal). Саме тут йому трапився маленький хлопчик, якому належало стати великим Цонґкапою, що справив великий вплив на Вчення Будди. Кармапа дав хлопчикові буддистський Прихисток, обітниці та нове ім’я в Дхармі – Кюнґа Н’їнґпо. В своєму пророцтві Кармапа сказав:
– Це дорогоцінне дитя, він принесе людям неабияку користь. Його народження в Тибеті можна прирівняти до приходу другого Будди.
В той час учениця Кармапи Пуньядхарі, княгиня області Міньяґ, побачила уві сні величезну тханку, на якій було зображено Будду Шак’ямуні: обличчя Будди на ній було двадцять ліктів завширшки. Почувши про цей сон, Кармапа придумав спосіб зробити так, щоб він справдився. Ролпе Дордже об’їхав верхи чималу площу землі, малюючи контур цього зображення прямо на ґрунті копитами коня. І пропорції тіла Будди, намальовані в такий спосіб, були ідеальні. Потому малюнок перенесли на величезний шматок шовку: з обох боків від центральної фігури Будди Шак’ямуні на тханці було зображено двох Бодхісатв: Манджушрі і Майтрею. Над цим шедевром тринадцять місяців працювали п’ятсот чоловік. Ролпе Дордже благословив готову тханку, і під час церемонії її освячення з’явились вельми сприятливі знаки. Потім княгиня Пуньядхарі подарувала тханку своєму Ламі.
Навпісля Пуньядхарі зверталась до Кармапи за порадою, коли її територія ледве не зазнала нападу монгольського війська. Тоді Ролпе Дордже, з притаманною йому відвагою, що ґрунтувалась на цілковитій відсутності гніву та ненависті, прикликав із простору сутність мудрості і співчуття, і армія монголів відступила від кордонів князівства. Місцевих жителів переповнила радість. Ролпе Дордже провів там три місяці, протягом яких поміж всіма людьми та іншими істотами того межигір’я панувала атмосфера любові та добра.
Той факт, що Кармапа виявляв всебічну активність у Дхармі і так багато займався благодійністю, викликав заздрощі певних кіл. Проти Лами зчинялися змови, з яких, однак, ані разу нічого не вийшло. Для себе Ролпе Дордже встановив у своєму подорожуючому таборі такий самий суворий режим, як і в монастирі. Від самої миті пробудження і до дев’ятої години ранку він виконував свої духовні практики. Опісля до полудня давав настанови Дхарми. Опівдні брався до поклонів і медитації під час ходіння. Час після полудня він присвячував медитації на Люблячі Очі, а ввечері вивчав або писав тексти. Його ночі минали в практиці йоги сновидінь. Ролпе Дордже був вегетаріанцем і ввів цей звичай для всіх учнів табору.
Навіть оточений інтригами і плітками, Кармапа залишався відвертим і вільним від упереджень. На відміну від багатьох інших світочів духовності, Ролпе Дордже не виявляв виняткової ласки до меценатів – таке ставлення він приберігав для тих учнів, які добре медитували. Скрізь, куди б не приїхав Кармапа, він прагнув трудитися на благо інших, використовуючи усі можливості: від зведення мостів до настанов по метафізиці. Його життєвий шлях – це величний приклад роботи Бодхісатви та віртуозного володіння всіма гранями Вчення Будди.
Одного разу Кармапа з супроводом прибув у князівство Нанґчен. Кармапа був нездоровий, і це нездужання викликало чималу тривогу в його супутників. Але він заспокоїв люд, повідомивши їм, що час помирати йому ще не настав, і додав, що смерть прийде до нього в дуже розлогій місцевості, де живе багато оленів і диких коней.
– Якщо мені станеться занедужати в такій місцевості, я помру, – оповістив Ролпе Дордже. – Тому не загубіть мої книги.
І процесія попрямувала до монастиря Карма Ґьон, де Кармапа збирався давати повчання монахам.
Перед тим, як рушити далі, Кармапа попросив своїх учнів взяти з собою в дорогу запас ялівцевої деревини. Він пояснив, що в Китаї, коли помирає поважна людина, заведено використовувати для похоронних вогнищ сандалове дерево або агару, але в Тибеті такі дерева не ростуть і тому доведеться підготувати ялівець.
По приїзді в Наґчу один з ченців Кармапи зламав руку, що вважалось за дуже несприятливий знак.
В той період Ролпе Дордже багато розповідав своїм учням і супутникам про докорінні недоліки самсари і про те, що переважна більшість людей не здатні іти за Дхармою. Якось він додав:
– Очевидно, буде краще, якщо я продемонструю людям істинну сутність самсари, яка полягає в непостійності всіх явищ.
Один з його учнів, чернець Рекарва, зрозумів, що Кармапа мав на увазі свою близьку кончину, та благав його не йти з життя. Але, крім нього, ніхто не здогадався про це, і вся свита Ролпе Дордже сміялася над Рекарвою.
Невдовзі табір Кармапи розташувався в неродючих межигір’ях Північного Тибету. Багато учнів бачили недобрі передвістя, а Кармапа непрямо підтверджував ці побоювання. Вночі, як місяць був у повні, сьомого місяця року Водяної Свині (1383р.) Ролпе Дордже занедужав. Дивлячись у просторінь, він прочитав закликання Самантабхадри1, потім сів медитувати – і перед самим сходом сонця покинув тіло. Мить його скону була відмічена дивними атмосферними явищами, які оточуючі люди пояснили тим, що даки і дакині вітали Кармапу в Чистих краях. Тієї ночі по всьому Тибеті багато людей, які особисто були знайомі з Кармапою, бачили його різні виявлення.
Попіл від кремації Ролпе Дордже було доставлено в монастир Цурпху і закладено у вівтар як реліквію.
Серед близьких учнів Кармапи Ролпе Дордже були Шамар Качьо Ванґпо, Дрігунґ Чьок’ї Дарґпа і Лобзанґ Драґпа Цонґкапа.
Примітки: