З книги «Кармапа – Тибетський Лама в Чорній Короні»
Дюдюл Дордже народився на другому тижні восьмого місяця року водяного бика (1733) у місцевості Чава Дронг в провінції Н’єн Чова. У ранньому віці він розповідав історії про свої минулі відвідини Індії, Непалу та Китаю.
Одного разу перед ним з’явився юнак шістнадцяти років, котрий був одягнений у біле і тримав корзину з квітами1. Він станцював навколо дитини, розсипаючи квіти біля його ніг, і сказав: «Я – Махакала. Я з’являюся зі Світла Знання, іноді – у гнівному аспекті. Між вчителем і захисником, не існує ніякої різниці між нами». Він кинув останню жменю квітів і зник, сміючись. Так як під час цієї дивовижної події були присутні багато людей, слава дитини поширилася далеко.
Група, очолювана сьомим Тулку Г’єлцапом, вирушила на пошуки і, виявивши його, зробила висновок, що все відповідає листу з прогнозом попереднього Кармапи. Нове втілення, будучи впізнаним, було доставлено в монастир Цурпху, потім зведено на трон, і новий Кармапа вперше провів церемонію Чорної Корони. Далай-лама2 делегував свого представника.
На п’ятнадцятий день четвертого місяця року дерев’яного бика (1745), у віці дванадцяти років, юнак отримав від восьмого Тулку Сіту попередні висвячення. У дев’ятнадцять років він завершив свою чернечу підготовку. Йому було дано останнє висвячення і передані Шість Доктрин Наропи, лінія Каг’юпи і вся сукупність усної традиції. Йому з’явилося ясне видіння Падмасамбхави і Джецюна Міларепи.
Одного разу з-під великої статуї Будди в храмі Джокханг в Лхасі почала бити ключем вода. Побоювалися, аби статуя не була затоплена і перенесена в країну нагів. В одному тексті Гуру Падмасамбхави3 знайшли пророцтво, в котрому зазначалося, що лише Кармапа буде в змозі усунути небезпеку.
Далай-лама попросив Кармапу Дюдюла Дордже прибути в Лхасу і допомогти врятувати дорогоцінну статую. За незалежних від нього обставин Кармапа особисто нанести візит не міг, проте надіслав листа з інструкціями про те, що його (цей лист) слід покласти на воду. Лист був адресований королю нагів, і, коли його подали, вода негайно почала спадати.
Пізніше Кармапа сам вирушив в Лхасу верхи на безрогому яку4. Увійшовши в храм Джо Кханг, він помолився перед великою статуєю Будди. Він підніс образу білий шовковий шарф, і руки статуї взяли позу «прийняття», так і залишившись відтоді витягнутими вперед.
Відбулася зустріч з восьмим Далай-ламою, який подякував Кармапі за прихід і наділив великою кількістю подарунків в знак подяки.
Близько 1750 року Кармапа Дюдюл Дордже здійснив паломництво до Непалу, зустрівся з королем Джайя Пракасамаллою5 й зробив підготування до реставрації храму Свайямбунатх6. Він був тепло прийнятий королем, його міністрами і населенням й переконався в хорошому виконанні роботи.
У тридцять дев’ять років Кармапа пішов у монастир Пальпунг7; він розповів восьмому Тулку Сіту про свої досліди в медитації і отримав від нього те, що залишалося передати з повчань, а також усну традицію.
Він впізнав десяте втілення Тулку Шамара8 і потім у звичайній чернечій робі вирушив в Цурпху. Проходячи через села Кхаму, він вчив народ в надзвичайно спрощеній манері. Після завершення переходу він увійшов в медитацію на кілька років в скиті, побудованому Кармою Пакші на горі, розташованої за Цурпху.
Правитель півдня Тибету запросив Кармапу освятити невеликий монастир, споруджений у палаці Пхова, в п’ятнадцяти днях шляху пішим ходом від Цурпху. Не маючи можливості прибути особисто, Кармапа призначив дату для церемонії і направив посланця повідомити місцевих Лам, що займається необхідними приготуваннями. Під час освячення дощ освячених зерен прорвав небеса; всі раділи цій сприятливій події.
Кармапі з’явилося видіння нового втілення Тулку Сіту, й він направив делегацію на його пошуки. Кармапа звів його на трон й передав всю повноту повчань.
Кармапа Дюдюл Дордже передав Тулку Сіту лист щодо свого наступного втілення і помер на четвертий день восьмого місяця року вогненної змії (1797) у віці шістдесяти п’яти років. Смерть його супроводжувало багато знаків щасливого передвістя. Після спалення в попелі були виявлені дорогоцінні реліквії.
Головними учнями тринадцятого Кармапи були:
1. Сіту Падма Н’їнче Уангпо (1774-1853): Дев’ятий Тулку Сіту.
2. Шамар Чодруп Міпхам Г’ямцо (1742-1792): Десятий Тулку Шамар.
3. Паво Цуклак Чок’ї Г’єлпо: Восьмий Тулку паво.
4. Друкчне Кюнзіг Чок’ї Нангва: Сьомий Друкчен Рінпоче.
5. Ладакх Хемі Г’єлсай: Принц з монастиря Хеміс в Ладаксі.
6. Кхамтрул Джігме Сенге: Лінії Тулку Кхамтрула з провінції Кхам.
Примітки:
1. Форма, відома як «білий» Махакала.↑
2. Сьомий Далай-лама, Келзанг Г’ямцо (1708-1757).↑
3. Цей пророчий текст – «Сп’ї кун ‘од к’ї лта ба чхен», «терма» Н’їнгмапи.↑
4. Восьмий Далай-лама, Джампел Г’ямцо (1758-1805).↑
5. Він правив з 1736 по 1768 рік.↑
6. Напис на камені нагадує про цю подію, котра відбулася близько 1751 року. Копія його зберігається в Бібліотеці Кембриджського Університету.↑
7. Це був монастир Тулку Сіту.↑
8. Йдеться про десятого Тулку Шамара, оскільки попереднє втілення, Кюнчок Джунгне, помер дуже рано, будучи переслідуваним міністрами Гелугпи.↑