Його Святість Кармапа VII Чьодраг Г’ямцо (1454-1506)

Чьодраг Г’ямцо народився п’ятого дня першого місяця року дерев’яної свині (1454) в поселені Кьїлха, що на півночі Тибету. Відразу після появи на світ, він витер своє обличчя і крикнув: «Ама-ла!» («Мати»). А коли йому виповнилось п’ять місяців він вимовив: «АХ ХУНГ! У світі немає нічого, окрім порожнечі. Люди можуть думати, що щось-таки є, але вони помиляються. Для мене немає ні народження, ні смерті!»

У віці дев’яти місяців він зустрів першого Тулку Г’єлцапа; той відразу впізнав його і підготував зведення на трон. Усі деталі, що містилися в листі з передбаченням у точності відповідали подіям народження. Багато людей прийшло засвідчити повагу малюкові, який справив на них враження тим, що чітко виголошував алфавіт.

Першого дня третього місяця року земляного тигра (1458), у віці п’яти років, Кармапа отримав посвячення Будди безмежною життя, Амітаюса, і, пізніше, посвяти Чакрасамвари і Махамайї. Коли до нього дійшла звістка про початок військових дій у провінціях Ло і Мьон¹, Кармапа відправився туди і надовго відновив там мир.

Усім, хто ставав його учнями під час цієї подорожі, він радив повторити десять мільйонів мантр «мані», і говорив, що це, без усякого сумніву, засіб проти всіх бід.

Пізніше йому явилися Міларепа і Хеваджра, і за їхніми вказівками, він звелів своїм учням спорудити залізний міст над річкою Цогчу.

Юний Лама відвідав монастир Ценден, і потім відправився до Карма Гьона. Г’єлцап Гоши Пелджор дав йому початкове посвячення восьмого дня дев’ятого місяця року водяного коня (1462), коли йому виповнилося дев’ять років. Юний Кармапа прийняв зобов’язання працювати з найглибшим співчуттям на благо людства, і дощ із квітів супроводжував прийняття ним обітниці Бодхісатви.

У дванадцять років він отримав від Пенкар Джампел Зангпо, учня його попереднього втілення, посвяту у сан послушника. Тулку Г’єлцап передав йому повне повчання Вінайясутри, а в тринадцять років він отримав езотеричну передачу. У той час інший Тулку Сіту, Таші Намгьол, який був одним з його близьких радників, передав йому усні настанови.

Якось Кармапу запросили до себе прикордонні області Чангмо, Трі-о, Дарцедо і Мінья. Він вийшов з Карма Гьона чотирнадцятого дня одинадцятого місяця року дерев’яного півня (1465). Під час подорожі Кармапа дав посвячення і повчання тисячам людей. Перед його приходом у цих місцях точилися бої, і утримувалась певна кількість полонених. Кармапа влаштував їх звільнення, що стало причиною послаблення напруги між ворогуючими сторонами і дозволило відновити перемир’я.

У монастирі Рава Кханг, в провінції Мінья, він провів дебати з релігійних питань з п’ятьма найстаршими ламами² і виправив помилки, що закралася в їхні повчання.

Далі Кармапа попрямував у Літханг, де також поклав край місцевим сутичкам. Дорогою він відвідав скит Карми Пакши у третьому місяці року залізного зайця (1471), а також храм Кхака Ріпхуг. Під час своєї подорожі він здійснив спеціальний ритуал, і зерна освяченого рису, кинуті ним, застрягли у скелі. Він також залишив відбиток своєї ноги на твердому камені. Потім продовжив шлях до Ронцен Кава Карпо, місця паломництва, пов’язаного із Чакрасамварою, де заснував невеликий чернечий центр для медитації. Там він практикував медитацію кілька років.

Кармапа прибув у Карма Гьон, проповідуючи дорогою та даючи посвячення. Після прибуття на місце він спорудив кілька великих статуй Будди для монастиря. Через деякий час він відправився на південь Тибету, де реконструював безліч монастирів Каг’юпи.

Прибувши в Цурпху, він побачив, що гігантська статуя Будди, споруджена Кармою Пакши, була пошкоджена землетрусом. Він реставрував статую, та заснував великий теологічний коледж, який здобув велику популярність у Тибеті.

Потім Кармапа відправився в Ньї-о Донцер, зустрів там четвертого Тулку Шамара, Чек’ї Дракпу, і розкрив йому Шість Доктрин Наропи, а також усі повчання лінії. Він провів церемонію Чорної Корони для юного Тулку Шамара.

Кармапа здійснив подорож у Чолхор Люнпо, великий чернечий центр, призначив Карму Тіная³ настоятелем і заснував у цьому монастирі новий філософський коледж, значно збільшивши таким чином кількість своїх учнів. Так Кармапа дійшов до Лхаси, де йому явився Майтрейя, майбутній Будда, який порадив йому звести монастир поблизу великої статуї Будди ⁴. Незважаючи на незгоду місцевого правителя Нуїпи, невеликий монастир був побудований поряд із містом. Однак, як тільки будівництво було завершене, військо з п’яти сотень солдатів повністю зруйнувало побудоване⁵.

Верховним владикою Тибету був тоді четвертий Тулку Шамар, обраний міністрами на сорок шостому році життя (1498). Отримавши звістку про образу завдану Г’ялві Кармапі і школі Каг’юпа, він вирішив покарати Нуїпу. Однак, Кармапа не хотів цього, і запевнив, що справа залишилося в минулому. Він залишив Лхасу і попрямував у область Тінг, що в провінції Конгпо, де спорудив скит.

Одного разу Кармапа Чьодраг Г’ямцо направив до Індії посланця із золотом призначеним для позолочення статуї Будди в Бодґаї, а також численні молитви, складені на санскриті, для розповсюдження. Король Індії Раджгіра та великий Пандіт Йїгк’ї Чинта відіслали, разом із посланником, до Тибету листя дерева Бодхи і землю багатьох місць паломництва.

Кармапа освятив монастир Ганден Мамо, який заснував Тулку Шамар⁶, і продовжив свій шлях до Лхаси, де керував великим релігійним зборами. У Рінпунзі, що в провінції Цанг, він навчив п’яти трудам Майтрейї Пандіта Сак’я Чок’ї Лангпо і тисячу ченців, а також надав їм повне пояснення власного великого трактату⁷. Таким чином він значно розширив Дхарму.

Повернувшись до Лхаси Кармапа, побудував там святилище і поширював повчання Каг’юпи. Він зустрів другого Тулку Г’єлцапа, Таші Намг’єла, і удостоїв його Помаранчевої Корони на знак визнання його духовних досягнень. З усіх куточків області Цанг сила вчення Кармапи притягувала до нього багато нових учнів. Пізніше, даючи останнє повчання в Целхаканзі, він повідомив своїх найближчих учнів про свій швидкий відхід. Третьому Тулку Сіту, Таші Пелджору, були довірені всі подробиці пророкування щодо чергового втілення Кармапи.

Чотирнадцятого дня першого місяця року вогняного тигра (1506), Кармапа написав листа у Бодґаю, і залишив своє тіло. Йому було п’ятдесят три роки. Смерть супроводжувалася численними добрими провісниками. Його головними учнями були:

1. Шамар Чок’ї Дракпа (1453-1524): Четвертий Тулку Шамар.
2. Сіту Таші Пелджор (1498-1541): Третій Тулку Сіту.
3. Г’єлцап Таші Намг’єл (ок.1490-1518): Другий Тулку Г’єлцап.
4. Санг’є Н’єнпа Друптоп: Перший Тулку Санг’є Н’єнпа; був сідхою.
5. Карма Тінлайпа: Перший Тулку Карма Тінлай, якому Тулку Сіту передав весь обсяг повчань.
6. Пандіт Сак’я Чок’ї Лангпо (1439-1505): Уродженець Цанга.
7. Дрігунг Кюнга Рінчен.
8. Тормо Таші О Сєл.
9. Танаг Чо Джепа: Пандіт школи Сак’япа.
10. Югла Панчен.

Примітки: