У цьому сенсі існує два типи людей: є люди, які знають, що у них проблема і готові змінитися, і ще є ті, кого потрібно спочатку переконати в тому, що у них проблема, і спонукати до змін. Коли людина вже зрозуміла, що характер у неї не мед, і що їй самій живеться не так уже й добре, то тоді потрібно працювати з нею. Тоді ми стаємо відповідальними за неї і намагаємося допомогти їй триматися подалі від важких ситуацій. Я завжди говорю це, якщо хтось приходить з проблемою у стосунках і каже: «Я віддаю весь свій час і майже нічого не отримую натомість». У більшості випадків це жінки. Я кажу тоді: «Послухай, це чудово бути здатною давати, але чи знає він, що він щось отримує, і чи хоче він сам давати?» Якщо це так, то тоді неважливо, наскільки б не був закритий хлопець, якщо він буде отримувати гарні враження досить тривалий час, то стане передавати це далі, тому що сам наповниться позитивними враженнями. Якщо ми працюємо з відкритими людьми, то це ще легше. Якщо ж ми працюємо з людьми, які заважають і при цьому не визнають, що вони заважають, у цьому випадку потрібно спочатку зупинити людину, щоб вона побачила, що світ не зовсім погоджується з її витівками. Якщо вона зрозуміє це і захоче чогось навчитися, тоді можна їй допомогти. А якщо людина не хоче це розуміти, і его постійно виходить на перший план і стає перешкодою, тоді ми виставляємо її на вулицю і працюємо «навколо неї» і «повз неї», і захищаємо від неї інших доти, доки вона одного разу не відчує, що раніше було краще, і що, можливо, его не вигідне, і тоді вона готова вчитися. Доти, доки ти не гніваєшся, засоби, які ти обираєш, будуть хороші. Якщо все гаразд із твоїм особистим ставленням, тоді все інше, що відбувається — карма людей. І тоді — у них хороша карма, якщо вони зустріли когось в його хороший день, і погана — якщо вони зустріли його ж в його важкий день. У того, хто завжди намагається робити все найкращим чином, немає труднощів.