У цьому випадку треба згадати, що вони Будди, які ще не знають про це, і тоді ти береш таку людину і гарненько струшуєш, щоб їй було легше прийти до того рівня, коли вона зможе пізнати власну будда-природу. Якби у людей не було будда-природи, було би безглуздо з ними працювати. Але навіть якщо у вчителя в класі сидить тридцять маленьких геніїв, йому все одно доводиться застосовувати певний тиск і говорити щось на кшталт: «Не схоплюйся зі стільця, не жуй свій олівець, не смикай її за волосся». Але це виправдано, тому, що ти бачиш, що з цього може щось вийти… Тобто потрібно, з одного боку, зважати на відносний рівень, інакше не знаєш, що потрібно робити. Але якщо не бачити над цим абсолютний рівень, то будуть помилки.