Це абсолютно нормально, тому що у більшості людей — насамперед у сім’ях та інших тісних відносинах — є дуже жорсткі уявлення про межі особистості іншого.
Тому трирічні ретрити не надто дієві: людина медитує на самоті, трохи розчиняє фокуси свого его, а потім знову повертається до інших людей. І тут на неї знову чекають ті ж самі шаблони і рамки, у які людина відразу застрибує назад. Потім вона знову трохи розчиняє, а потім – «бац» – і все повторюється. Тому краще часом йти в короткі ретрити: у цьому випадку можна повністю розкритися, не потрапляючи при цьому знову і знову в одні й ті ж обмеження.
Коли людина дійсно змінюється і випадає зі звичної схеми — це багатьох бентежить. Здебільшого тих, хто невпевнений у собі і консервативний. Для таких людей все повинно мати своє чітке місце і перебувати в повному порядку, а якщо раптом щось змінюється, тоді вони гніваються і починають говорити: «І що, вона тепер думає, що вона розумніша за нас? І взагалі, що це за секта, куди вона ходить?»
Але згодом вони залишать ці розмови. Більшість людей просто хоче бути щасливими і уникати страждання, і якщо ти, як і раніше, залишаєшся привітною і не граєш в ігри, то в якийсь момент тебе можуть запитати: «Знаєш, у мене тут проблема, може, ти можеш щось порадити?»
Тоді твої погляди і твій ріст знайдуть визнання у людей, але потрібно дуже і дуже багато співчуття: тобі потрібно бути дуже товариською, треба бути готовою повторювати одне й те саме по сто тисяч разів і, перш за все, тобі потрібно бути впевненою і непохитною. Сказати по-дружньому: «Знаєте, я люблю вас так, як колись, але я отримала новий досвід, вибачте, я не поїду більше з вами на риболовлю, і я не хочу більше чути певніісторії про певних людей, чому б нам не дати їм спокій».
Потрібно бути привітними, але залишатися твердими, і тоді, рано чи пізно, вас приймуть, і ви опинитеся на новій висоті.