Повчання Будди

Повчання Будди — це збірка настанов, що спрямовують наш ум на шлях осягнення його потенціалу та переживання тривалого щастя.

Буддизм — це вчення про природу ума, що його переказав історичний Будда Шак’ямуні, який жив і навчав понад 2500 років тому в північній Індії. Буддизм називають релігією досвіду, тому що кожен може осягнути потенціал ума та переживати позачасове блаженство — стан Просвітлення. Буддійська практика починається з розуміння причини та наслідку, розбудовує насичене внутрішнє життя, а далі, через знання, медитацію та дію, веде до тривалої радості бути просвітленим.

Буддійські повчання можна розділити на три традиції: Малий шлях, Великий шлях і Діамантовий шлях.

Повчання Будди є істинними. Але те, чи досягнемо ми Звільнення та Просвітлення завдяки цим повчанням, залежить не від них, а від того, чи навчився їх правильно використовувати той, хто практикує. Будда Шак’ямуні пояснював: «Я вказую вам шлях до Просвітлення, але чи переживете ви його завдяки цьому, залежить від вас».

Лопен Цечу Ринпоче

Вчення Малого шляху випливають із розуміння Чотирьох благородних істин і закону причини та наслідку, що називається кармою. Вони спрямовані на розвиток самого практика. Їхньою метою є подолання власних страждань і досягнення Звільнення, що означає свободу від ототожнення з особистим «Я» і тим самим від різноманітних шкідливих емоційних станів, які спотворюють сприйняття світу і негативно впливають на наші вчинки. Звільнення — це розуміння, яке дедалі більше впливає на наше ставлення до життя. Ми помічаємо, що нам не потрібно сприймати все, що відбувається з нами та іншими особисто, тому ми перестаємо почуватися мішенню, в яку всі ціляться.

Повчання Малого шляху є основою буддизму і дають чіткий напрям духовного розвитку. Їхньою відправною точкою є Чотири основоположні істини, які водночас утворюють основу для всього вчення Будди Шак’ямуні. Перша серед них: існує страждання. У порівнянні зі Звільненням і незмінною свіжістю Просвітлення всі минулі переживання здаються стражданням. Друга істина твердить, що у цього страждання є причина, і це незнання, що пронизує ум будь-кого, хто не є просвітленим. Сприйняття власного тіла, думок і почуттів як окремого і суцільного «я» є коренем усіх незручних і шкідливих думок, слів і дій. Третя істина полягає в тому, що стражданню можливо покласти край. Будда вказав і мету практики – Звільнення та Просвітлення. Четверта істина навчає, що є спосіб покінчити зі стражданнями. Це буддійська практика звільнення ума від усіх слабкостей і розвитку всіх його чудових якостей.

Розуміння і прийняття закону причини та наслідку відіграє важливу роль у розвитку ума з буддійської точки зору. Це означає, що ми бачимо теперішній досвід як результат наших попередніх думок, слів і вчинків та починаємо свідомо засівати причини майбутнього щастя шляхом мудрої та корисної поведінки. Тому ми уникаємо діяльності, що приносить страждання, і спрямовуємо своє життя таким чином, щоб принести найбільшу користь іншим. Вчення Малого шляху поширилося по всій Південно-Східній Азії у таких країнах, як Шрі-Ланка, Таїланд, Камбоджа та Бірма.

Вчення Великого шляху ставлять перед собою дещо вищу мету. Вони насамперед спрямовані на розвиток співчуття та мудрості на благо всіх істот. Завдяки розумінню того, що всі вони прагнуть щастя, а їхні страждання викликані незнанням, у нас виникає співчуття. З іншого боку, мудрість приходить із розумінням ілюзорності, «пустої» природи всіх явищ. Це пов'язано з усвідомленням того, що вони взаємозалежні, вони минають і тому насправді не існують. Розвиток співчуття та мудрості створює психічний надлишок, який дозволяє нам діяти на благо інших відкрито та неособистісно. Повчання Великого шляху поширилися переважно у В'єтнамі, Японії, Китаї та Кореї.

Вчення Діамантового шляху йдуть ще далі. Вони зосереджуються безпосередньо на умі та притаманному йому потенціалі Просвітлення, який може розвинути в собі кожна людина. Методи Діамантового шляху є засобом такого досягнення: вони повністю пробуджують усі чудові якості всередині нас. Передусім, це безстрашність, радість і активне співчуття. Ум кожної істоти є ясним світлом. Це не річ: він не має ваги, кольору, запаху, фізичної або абстрактної форми. Він не має початку або кінця, і вільний від усіх обмежень. Він подібний до простору: променистий, свідомий, незнищенний, радісний і співчутливий. Будда показує нам своїм прикладом, що кінцева мета досяжна для всіх. За допомогою методів Діамантового шляху ми переживемо стан тривалого щастя, і з цього рівня будемо допомагати іншим досягти такого ж усвідомлення. Найшвидший і найповніший контакт із Просвітленням можна отримати шляхом ототожнення зі вчителем Діаманового шляху, який представляє стан Будди, стан Просвітлення. Вчення Діамантового шляху поширилося насамперед у Тибеті, Монголії,Туві, Бурятії та Калмикії.

Буддизм Діамантового шляху лінії Карма Каґ'ю

Існує чотири основні школи тибетського буддизму: Н’інґма, Каґ'ю, Cак'я та Ґелуґ. Методи кожної з них, хоча й ведуть до однієї мети, часто відрізняються один від одного і, таким чином, найбільш ефективно допомагають людям із різними схильностями. Школа Карма Каґ'ю — це усна традиція, в якій стосунки вчитель-учень мають особливе значення. Вчитель Діамантового шляху — це майстер медитації, який надихає учнів і безпосередньо передає їм свої знання та досвід. У результаті, впродовж століть, багато людей досягли Звільнення та Просвітлення, а велика кількість інших змогли вести осмислене, свідоме життя.