З книги «Кармапа — Тибетський Лама в Чорній Короні»

Шостий Кармапа Тхонґва Дьонден народився у 1416 році в Нґомі, неподалік від монастиря Карма Ґьон, у Кхамі. Таким чином він дотримав свого слова, яке дав жителям цієї східної області у своєму попередньому втіленні.Батьки майбутнього Кармапи були вірними Вченню Будди. Коли його матір була вагітною, вона та її чоловік бачили незвичайні сни. Тепер, дивлячись на новонародженого, обидва визнали, що він особливий.Коли Тхонґва Дьондену було всього декілька місяців, батьки відвезли його до Лами Дґомпе Джедралу, учня П’ятого Кармапи. Маленький хлопчик був вельми зворушений з нагоди цієї зустрічі і несподівано взявся проказувати алфавіт. Дґомпе Джедрал запитав маля:- Хто ж ти насправді?Тхонґва Дьонден відповів:- Я ненароджений, я поза часом та простором, я велич усього живого. Багатьох я приведу до Визволення.

Незабаром Третій Шамар Рінпоче Чьопел Йеше офіційно визнав хлопчика Шостим Кармопою та звів його на трон. Ще в дитинстві Тхонґва Дьонден відвідав чимало монастирів Каг’ю, і його виняткові, не по літах розвинені здібності справляли на всіх величезне враження. В монастирі Цурманґ він зустрів Першого Трунґпу Кюнґа Ґ’ялцена й одразу ж приголомшив його запитанням:

— Де ж та захисна стрічка, яку я подарував тобі у своєму минулому житті?

Ламу Трюнґпу переповнили почуття, він знайшов стрічку і поклав своє тіло долі перед своїм Майстром.

Вже в дитинстві Тхонґва Дьонден помітив, що має високі духовні досягнення, переживаючи безліч видінь, у яких йому являлись різні Їдами та Будди. У 1424 році, восьмилітнім хлопчиком, Кармапа отримав висвячення на послушника та обітниці Бодхісатви від наставника на ім’я Сьонам Занґпо.

Потім він розпочав своє навчання у великого святого на ім’я Ратнабхадра. Цей Лама, якого вважали переродженням Речунґпи – учня відомого поета та йогіна Міларепи, — передав юному Тхонґве Дьондену безліч текстів Дхарми, а також дарував посвяти та усні вказівки до тантр Ваджрайогіні, Хеваджри та практики Махамудри. Крім того, Кармапа отримав переказ повчань Тілопи від Шамара Рінпоче.

Духовна освіта Тхонґва Дьондена не обмежувалась тільки традицією Камцанґ. Він поглиблено вивчив п’ять тантр і Шість повчань Ніґуми (27) з лінії наступництва Шанґа Каґ’ю, а також доктрину Дул Нґал Шидже (28) індійського наставника Падампи Санґ’є.

В підлітковому віці Шостий Кармапа зосередився на розробленні послідовної літургійної системи для традиції Камцанґ. В Карма Каґ’ю головну перевагу надавали, зазвичай, медитації, власне, як такій, за що цю школу й було названо також «гілкою практики» (тиб.: sgrub brgyud), і з цієї ж причини ритуалам та літургії тут приділяли не надто багато уваги. Більшість ритуалів, які тоді практикували в Карма Каґ’ю, були запозиченими з інших шкіл. Тхонґва Дьонден прагнув створити тверді підмур’я для ритуальної традиції саме школи Камцанґ, і задля цього він написав безліч садхан – докладних практичних порад до ритуалів.

До його праць належать приписи до медитацій на Ваджрайогіню і Чакрасамвару – основних Їдамів у Каґ’ю, а також розширена версія Засадничих вправ (тиб.: sngon ‘gro). Тхонґва Дьонден запровадив новий стиль проказування мантр і склав розлогий текст, присвячений танцям Махакали та ритуалам до них.

Цей твір Кармапи мав великий успіх не тільки завдяки силі його наміру, але й завдяки інтуїтивному проникливому баченню, яке надавало його діяльності виключної сили та глибини.

Завершивши цей натхненний період творчості, Кармапа отримав повне висвячення на ченця та вирушив у паломництво до монастирів Центрального Тибету. Під час цієї мандрівки йому було чимало видінь. В одному з них Махакала зі своєю тантричною подругою дали Кармапі особливі вказівки до Шести Йог Наропи та Махамудри Тілопи. Іншим разом йому наснились Тілопа, Міларепа та Вімаламітра, поєднуючи таким чином течії переповідання Махамудри та Махааті. Трохи згодом перед ним повстав Будда Ваджрадхара разом з Першим Кармапою Дюсум Кх’єнпою, що засвідчувало могутність традиції Каґ’ю. В іншому видінні Тхонґва Дьонден зустрівся з індійським йогіном тантри Домбі Херукою (29), який приїхав верхи на тигрі разом зі своєю коханою. Домбі Херука повідав Кармапі, що той має довершеність чистоти та цілком вільний від будь-яких затьмарень.

У Лхасі Шостий Кармапа познайомився з Кюнченом Ронгтьонпою, настоятелем одного з монастирів традиції Сак’я. Цей лама дарував йому незліченну кількість повчань. Захоплений блискучим умом Тхонґва Дьондена Ронгтьонпа оголосив:

— Мій учень – Будда.

Приблизно в той-таки час Кармапа врятував від розрухи та відродив монастир Санґпху і Нґаґпху. Після цього він рушив до Цурпху, а звідти у Кхам. Завдячуючи своєму незасміченому сприйняттю Тхонґва Дьонден відчував усе, що його оточувало, як Чистий край. В одній місцевості він побачив Ваджрайогіню. В Сурманзі, головному монастирі окремої гілки наступництва Чакрасамвари, що бере початок від Тілопи, йому явився сам Чакрасамвара. В Долма Лхаканґ Кармапі явилась Тара, надихаючи його на написання доброзичливих пісень на її честь. В іншій долині йому було видіння одного з «п’яти великих лам» традиції Сак’я – Сачен Кюнґа Ньїнґпо, і після цього поміж місцевими князями, що довго ворогували, нарешті запанував мир.

Тхонґва Дьонден замовив перевидання Канґ’юру та Тенґ’юру, заплативши за роботу дарами, отриманими від вдячних учнів.

Протягом усього життя в своїх видіннях Кармапа й надалі отримував вказівки від великого філософа Наґарджуни, від йогінів Міларепи та Падмасамбхави.

В 1452 році Тхонґва Дьонден відчув, що наближається смерть. Лама Санґ’є Сенґе запропонував влаштувати ритуали, присвячені довгому життю Кармапи, але той відповів:

— Цього року зо мною нічого не станеться. А в перші дев’ять місяців наступного року я сам вирішу питання щодо подовження свого життя.

Коли настав час, Кармапа подався в усамітнення. Він оселився в місцевості Конґпо, що на півдні Тибету, аби наладитися до смерті. Книги та ритуальні предмети, що йому належали, він ввірив Ґ’ялцабу Ґушрі Палджорові, лишивши йому, окрім того, провісний лист щодо обставин, в яких народиться наступний Кармапа. Потім Тхонґва Дьонден звернувся до Ґ’ялцаба з таким проханням:

— Будь ласка, подбай про гілку наступництва Каґ’ю аж до самого мого повернення. Зараз поміж Шамбалою(30) та Меккою точиться війна. Я йду, щоб допомогти Шамбалі.

Свої останні місяці Кармапа присвятив написанню пісень. На початку 1453 року, у віці тридцяти семи років, він оголосив своїм учням та помічникам:

— Я вирушаю на зустріч із ламами Каґ’ю та прошу вас вивчити таке закликання: «Звертаюсь до Тхонґва Дьондена, величного прояву співчуття. Втілення усіх Будд, будь ласка, поглянь на мене з любов’ю».

Занурившись у медитацію, він пішов з життя. Після кремації праху Кармапи у попелі було знайдено безліч реліквій.

Його поважними учнями були Ґ’ялцаб Ґушрі Палджор, Сіту Таші Намґ’ял і Бенґар Джампал Занґпо. Саме їм він доручив керівництво над своєю гілкою наступництва

27. Шість йог чи доктрин Ніґуми співвідносяться зі Шістьма йогами Наропи, подругою якого заведено вважати Ніґуму. Це йога внутрішнього тепла, сновидіння, ясного світла, викиду свідомості, ілюзорного тіла і бардо.

28. Доктрину «Дуґ Нґал Шидже» (Гамування страждань) розробив Падампа Санґ’є. Як окремої гілки наступництва сьогодні її не існує.

29. Домбі Херука – видатний індійський майстер тантри, провідник гілки наступництва «Шляху та плоду», яку він отримав від свого гуру Вірупи. Багато своїх повчань він передавав у формі пісні.

30. Шамбала – містичне королівство, у якому перебувають хранителі Вчення Калачакри. Заведено вважати, що воно знаходиться на півночі Тибету. Доктрину Калачакри від Будди Шак’ямуні отримав король Шамбали Сучандра.