З книги «Історія Кармап Тибету»

Його Святість Кармапа III Ранґджунґ Дордже (1284-1339)

На восьмий день першого місяця року Водяної Мавпи (1284 р.), в області Тінґрі, що на заході Тибету, народився Третій Кармапа Ранґджунґ Дордже. Кажуть, що під час пологів на небі сходив місяць і хлопчик, тільки-но з’явився на світ, сів і сказав: «Місяць зійшов».Маленький Ранґджунґ Дордже був на рідкість розвиненою дитиною. Якось, коли йому минав шостий рік, він бавився з друзями та раптом попросив маму зробити для нього трон. Коли батьки спорудили для сина щось подібне до трону, хлопчик вліз на нього, вдягнув чорну шапку і оголосив, що він Кармапа.Звістка про надзвичайну дитину швидко розлетілась та досягла Лами Урґ’єнпи, вчителя традиції Друґпа Каґ’ю. Ранґджунґові Дордже минав п’ятий рік, коли Урґ’єнпа звелів привести його до себе. Вони зустрілись, і надзвичайні духовні здібності Ранґджунґа Дордже одразу ж переконали Урґ’єнпу в тому, що перед ним втілення Кармапи. Задля того, щоб відновити їхні стосунки, Лама Урґ’єнпа подарував хлопчикові посвячення в тантри «Чакрасамвара» і «Хеваджра».

Своє навчання та практику медитації новий Кармапа розпочав семирічним хлопчиком, отримавши висвячення від Лами Кюндена Шераба. Незабаром його офіційно звели на трон як Кармапу – ця церемонія відбулася в монастирі Цурпху, де він і продовжив своє навчання. За одинадцять років Кармапа осягнув усі повчання традицій Каґ’ю і Нінґма під керівництвом Лами Ньєнре Ґендюн Бум і Лами Намцо. Якось, перший з них впізнав у Ранґджунґові Дордже втілення великого індійського сіддхи Сарахи. Цей тривалий період навчання молодий Кармапа завершив медитаційним усамітненням в околицях «Господині Білих Снігів» — гори Джамо Ґандґкар, інша назва – Еверест.

Досягнувши вісімнадцяти років, Ранґджунґ Дордже прибув у Санґпху, монастир школи Кадам, щоб отримати повне висвячення в ченці від його настоятеля Сак’я Жьонну. Деякий час Кармапа перебував у цьому монастирі, поринувши у студіювання філософії, логіки та основ буддійської доктрини. Серед дисциплін, які він опанував були Вінайя, «Трансформація мислення» (тиб.: blo sbyong), П’ять трактатів Майтрейї (тиб.:`byams chos lde lnga)1, Філософія Мадх’яміки, Абхідхарма2), а також сутри «Праджняпараміти» та коментарі (шастри).

Третій Кармапа навчався з запалом. Не зважаючи на те, що розуміння Вчення залишилося в нього з попередніх життів, він намагався досліджувати усі сучасні та традиційні праці, всі сторони Шляху. Він навчався у найвидатніших мислителів свого часу. Особливо варто згадати список того, що передав йому Лама Кюнґа Дьондруб:
«Калачакра-тантра», основний текст і коментарі;
− «Ґух’ясамаджа-тантра»;
− «Чакрасамвара-тантра», основний текст і коментарі;
− Повчання про Ямантаку3;
− Повчання про Ваджрамалу;
− «Хеваджра-тантра» з коментарем;
− «Сампутіка»4;
− Повчання про Ґух’яґарбху;
− Повчання про мирні та грізні Будда-аспекти5;
− Повчання Шидже від Дампи Санґ’є;
− Повчання про практику Чод від Мачіґ Лабдрьон;
− Шестискладна йога Калачакри6;
− Текстова передача Каґ’юру та Тенґ’юру7;
− Порівняльний аналіз індуїстської філософії.

Коли Ранґджунґ Дордже отримав посвячення Калачакри, йому було видіння Всесвіту всередині тіла людини. Запалившись цим видінням, він написав дуже важливий трактат з астрології.

Завершивши навчання в Лами Кюнґі Дьондруба, Ранґджунґ Дордже розпочав інтенсивну медитаційну практику в усамітненні, віддалившись у Замок Ґаруди, що неподалік від Цурпху. Під час затворництва він побачив сон, в якому покійний учитель Урґ’єнпа передав йому повчання філософа Наґарджуни.

Коло знань Ранґджунґа Дордже охоплювало також і сферу медицини: Лама Баре втаємничив його в доктрину Сова Ріґпа.

Потім Кармапа деякий час перебував в оточенні лами Цультріма Рінчена, від якого отримав такі повчання:
− «Ґух’ясамаджа-тантра»;
− Філософія Мадх’ямаки;
− «Махамайя-тантра»;
− Повчання про Хеваджру, з лінії наступництва Нґоґа Чьодора і Метьону Цьонпо8;
− «Ямантака-тантра»;
− «Чакрасамвара-тантра».

Пізніше Ранґджунґ Дордже навчався у Ріґдзіна Кумараджі, найповажнішого на той час представника доктрини « Сокровенної суті » (тиб.: snying thig) традиції Нінґма. Ці повчання, принесені в Тибет у VIII столітті пандітом Вімаламітрою, вказують на безпосереднє переживання стану Будди, якого досягають шляхом чистого усвідомлення. Вчення справили глибоке враження на Ранґджунґа Дордже: поринувши в медитацію, він побачив Вімаламітру, який розчинився в його голові, у верхньому осередку енергії. Запалившись цими переживаннями, Третій Кармапа згодом поєднав у своїх повчаннях дві течії: Велику печать школи Каґ’ю і Велику довершеність школи Нінґма.

Глибина та масштабність знань Ранґджунґа Дордже асоціюються з тим, що в європейській культурі водиться називати Відродженням9. Він пізнав та реалізував більшість буддійських доктрин, які коли-небудь були принесені в Тибет, та виклав своє розуміння в багатьох цінних трактатах. Серед тих, що дійшли до нас, для школи Каґ’ю найважливіший «Глибинна внутрішня суть» (тиб.: zab mo nang don) – безцінний коментар, присвячений сутності Тантри.

По завершенню навчання, Ранґджунґ Дордже розпочав давати повчання та посвячення на сході Тибету. Протягом трьох років він жив в області Канґпо, де безліч людей, зачарованих його особистістю та репутацією Майстра Дхарми, натхненно навчалися й практикували буддизм під його керівництвом.

З часом слава Ранґджунґа Дордже докотилася навіть до імператора монгольської династії Туґ –Темура, і той запросив Кармапу до себе. Кармапа прийняв запрошення і незабаром виїхав у напрямку Китаю, але по дорозі караван змушений був зупинитися через негоду. Тільки-но прийшла весна, Кармапа з супроводом знову рушили вперед.

В дорозі за певними знаками Кармапа зрозумів, що імператор помер і, перед тим як рушати далі, він здійснив для імператора ритуали, пов’язані зі смертю. Нарешті, на одинадцятий день десятого місяця року Водяної Мавпи (1332 р.), група прибула до палацу Тай- Я Ту, — і з’ясувалось, що імператор насправді помер того ж самого дня, коли з’являлися знаки. Проте, сім’я та дім імператора влаштували Ранґджунґові Дордже гідний шанобливий прийом.

Кармапа порадив молодшому братові покійного імператора Тоґон-Темура зачекати шість місяців перед тим, як сходити на трон, і провістив, що той достеменно стане великим монархом.

В рік Дерев’яного Собаки Кармапа вирушив назад до Тибету щоб добути й привезти в дар імператорові нектар довгого життя (тиб.: tse chu), який було полишено, за легендою, неподалік від Сам’є вчителем Падмасабхавою. Дорогою він заснував чимало монастирів, що були призначені для практики Вчення Каґ’ю. Серед них особливо важливий храм, зведений в Китаї, на У-Тайшань – П’яти верхів’ях гори Манджушрі.

Повернувшись до Тибету, Кармапа багато повчав та вирішував політичні питання, згодом він отримав послання від Тоґон-Темура – той кликав вчителя ще раз відвідати Китай.

В рік Вогняної Криси Ранґджунґ Дордже з поїзжанами знову вирушили в напрямку Китаю. Протягом всієї подорожі Кармапа давав повчання Дхарми. Коли він дістався місця, імператор радісно вітав його. Завдяки нектару довгого життя, що його привіз Кармапа, Тоґон-Темур прожив довше, ніж більшість імператорів монгольської династії.

За цей період перебування в Китаї Ранґджунґ Дордже заснував там новий монастир Каґ’ю. Йому навіть вдалося зупинити погіршення клімату, через який в Китаї нерідко пропадав врожай зерна.

На чотирнадцятий день шостого місяця року Земляного Кролика (1339 р.) Ранґджунґ Дордже сповістив імператора, що передчуває свою неминучу смерть. Він віддалився в святиню Чакрасамвари, поринув у медитацію на цього Їдама і в цьому стані пішов з життя. Наступного дня, як прощальне повчання для імператора та його дружини, Кармапа з’явився знову – показавши своє обличчя на диску повного місяця.

Неможливо переоцінити внесок Третього Кармапи у розвиток буддизму Ваджраяни. Залишені ним цінні тексти та усні повчання передавалися багатьма його високоосвіченими учнями, серед яких був славетний вчений школи Сак’я Яґде Панчен10 і великий Лама, провідник традиції Нінґма Лонґчен Рабджампа. Також відомі імена й інших поважних учнів Третього Кармапи: таких, як Шамар Рінпоче, Драґпа Сенґе і Тоґон-Темур.

Примітки:

1. П’ять трактатів Майтрейї: «Махаяна-сутра-ланкара», «Уттара-тантра», «Абхісамая-ланкара», «Дхарма-дхармата-вібханґа», «Мадх’янта-вібханґа». Автор цих трактатів – індійський вчений Асанґа (ІІ-ІІІ ст.) – передавав у своїх працях просвітлене бачення Бодхісаттви Майтрейї.
2. Абхідхарма – третій з Трьох кошиків Вчення Будди, в якому містяться нариси, що стосуються насамперед філософії, а також аналізу різних психологічних станів.
3. Ямантака (тиб.: shin rje) – важливий Будда-аспект старої та нової тантричних традицій. Ясна, всепронизуюча мудрість Ямантаки сприяє трансформації смерті.
4. «Сампутіка» — коментар до однієї з ануттара-тантр (Sri-sampa anuttara tantra), який був складений в період Середньовіччя. Цей цикл входить до збірки «Каґ’ю Нґаґдзьо» Джамґьона Конґтрула.
5. Мирні та грізні Будда-аспекти – тут просвітлені форми, що утворюють мандалу пробудженого простору. Сорок два мирних аспекти втілюють пустотність всього існуючого, а грізні – його ясність, або сяйво.
6. Шестискладна йога – ряд вправ класу ануттара-йоги, що належить до тантричного циклу Калачакри.
7. Канґ’юр (тиб.: bka’gyur) і Тенґ’юр (тиб.: bstan gyur) являють собою письмовий канон тибетського буддизму. В Канґ’юрі містяться переклади слів Будди, Сутри і Тантри включно, а в Тенґ’юрі – праці та коментарі найвидатніших вчених та майстрів Індії. Укладачем цих двох зібрань був великий буддійський вчений — Будон Рінчендруб (1290- 1364).
8. Нґоґ Чьодор і Метьон Цьонпо – двоє з «чотирьох стовпів», як називали видатних учнів Марпи-перекладача. Нґоґ уславився як талановитий вчений і провідник тантричної традиції, а Мьотен знався передусім на повчаннях «Хеваджра-тантри».
9. В Тибеті термін «Відродження» часто застосовують до руху Ріме, який виник в ХІХ столітті (що означає «без розмежувань»).
10. Яґде Панчен (1299-1378) – майстер Сутри й Тантри, знавець повчань великих буддійських традицій Тибету. Кажуть, що в нього було 108 вчителів, а учням його не було ліку.