З книги «Кармапа — Тибетський Лама в Чорній Короні»

Його Святість Кармапа VIII Кармапа Мікйо Дордже (1507-1554)Мікйо Дордже народився зранку четвертого дня одинадцятого місяця року вогняного зайця (1507) в провінціі Дамчу, що на сході Тибету. З’являлися численні знаки щасливого передвістя, й твердий аромат пахощів розлігся місцевістю. Понад будинком, де він народився, постав стовп світла, а з неба падали квіти. Новонароджений торкнувся уст і сповістив: «Я — Кармапа! Я — Кармапа!»

Тулку Сіту Пелджор довідався, що в провінції народилась виняткова дитина, про яку було завбачено в листі з віщуванням, і надіслав посланця дізнатися, чи дійсно мова йде про нового Кармапу. Незабаром його самого було запрошено, та, прибувши, він запитав: «Як звати твоїх батька й матір? Чи ростуть пальми біля твого будинку? На яку сторону світу виходять вхідні двері? Чи є десь близесенько швидкий струмок? Якщо є, тоді — в якому напрямку він тече?» Услід за тим пролунали такі відповіді, що ім’я батька Анджам, а матері — Ама Друм; що біля будинку ростуть пальми; що двері виходять на схід, а швидкий струмок, що тече неподалік, прямує точно на схід.

Оскільки всі відповіді збігалися з подробицями листа з віщуванням, було схвалено, що ця дитина справедливо може іменуватися новим Кармапою.

У півторарічному віці він вигукнув: «Е-МА-ХО!1 Облиште сумніви, що я — Кармапа!» Коли йому було три місяці, Тулку Сіту привів його до монастиря Карма Ґьон, куди його було урочисто прийнято.

В чотири місяці Кармапа Мікйо Дордже зустрів Ґомчен Сер Пхову, який був учнем його попереднього втілення; він підніс Кармапі ритуальний дзвоник і барабан. Дитина зраділа й почала гратися з превеликим задоволенням. Коли Ґомчен запитав його про повчання, які він отримав від його минулого втілення, Кармапа відповів: «Я передав вам Махамудру і Шість доктрин Наропи».

У п’ять років його було запрошено до резиденції Лхоронґпи, аристократа з Рівоче, що на сході Кхамі. Одного разу Лама з тієї місцевості, Сенам Рінчен, запитав його, хто ж він насправді. Хлопчик засміявся і відповів: «Іноді я Падмасамбхава, іноді Сараха, а іноді Кармапа!»

В той же час одна жінка з Амдо оголосила, що її новонароджений син виявився Кармапою. Новина швидко розлетілася, й тоді Тулку Ґ’єлцап Таші Намґ’єл та Лама Янґріпа вирушили до Рівоче пересвідчитися, давши перед тим обітницю діяти неупереджено щодо двох хлопчиків, доки той, який є справжнім втіленням, не буде остаточно визнаним.

Однак, у присутності Мікйо Дордже, вони почали невимушено робити перед ним поклони, і, таким чином, розпізнали, що він, безсумнівно, є новим Кармапою. Не зволікаючи, на чотирнадцятий день другого місяця року водяного півня (1513) в Рівоче, другий Тулку Ґ’єлцап Таші Намґ’єл, близький учень попереднього втілення Кармапи, провів церемонію зведення на трон нового Кармапи.

Восьмирічним хлопчиком Кармапа Мікйо Дордже вирушив до монастиря Сурманґ; йому була низка видінь, що відкривали подробиці його власних попередніх втілень. Санґе Н’єнпа Друптоп запросив його відвідати Денкхок, де його вшановували тисячі ченців. Під час перебування у монастирі Джанґчуп Лінґ йому було видіння Будди, а другого дня — Дхармакірті2 і Діґнаги3, які передали йому повчання школи Мадх’яміка.

В одинадцять років він відвідав Конґпо Камрі і Ґ’єлтен; там він дав повчання про природу кармічних причин та наслідків, а також метод опинитися по той бік циклу існувань. Безліч людей з ентузіазмом сприйняли його слова і стали його послідовниками.

В Лехі, що в Ладакхі, величезний пітон вліз до зали палацу й не хотів її залишати. Було скликано кілька нарад задля того, щоб відшукати спосіб, за яким можна здихатися його, але нічого не вдалося вирішити. Тоді, один з Лам запропонував запитати поради в Кармапи. Делегацію, навантажену дарами — сушеними сливами, абрикосами, злаками, було відправлено до Конґпо.

Кармапа передав у відповідь листа, в якому було сказано: «О, Пітоне, я особисто наказую тобі повернутися до озера, місця твого перебування, й не завдавати клопоту». Лист треба було прочитати вголос з-за вікна зали. Коли все було виконано, змій, прослухавши листа, почав труситися так несамовито, що, здавалося, навіть стіни палацу здригалися. Пітон повільно випростався, залишив залу й подався прямо до прилеглого озера, в якому і зник4 (126).

Король Дж’янґа, з провінції Юннань, почув про повчання молодого Лами і надіслав йому запрошення відвідати його країну; він надав у розпорядження Кармапи чотири генерали та десять тисяч солдат для супроводу в далекій дорозі. Третього дня четвертого місяця року вогняного щура (1516) Кармапа дістався тибетського кордону.

Там очікував на нього Король Дж’янґа, який прибув у паланкіні, разом з батьком і дядьком, що пересувалися верхи на слонах, з грандіозним кінним ескортом. Коли король поклав себе в поклоні перед молодим Ламою, водночас слони розірвали свої мотузки й тричі вклонилися Кармапі, піднімаючи свої хоботи до неба. Тієї ж миті почулися удари грому.

Всі були в захваті й мерщій привели Кармапу до палацу. На його честь били в величезний барабан, який тримали шістнадцять осіб. Він увійшов до палацу, розкидаючи зерна освяченого рису, який люди жадали вхопити. Посадовивши Кармапу на трон, споруджений поряд з королем та його сім’єю, його шанували відповідно до звичаїв країни.

Король, який до того був противником буддизму, прийняв прихисток у Трьох Дорогоцінностях і отримав повчання та посвячення. Він пообіцяв щороку направляти до Тибету п’ятсот хлопчиків своїм коштом, аби ті додержувалися дисципліни буддійських ченців, і дав обітницю не порушувати миру з сусідніми країнами протягом тринадцяти років. Було вжито всіх заходів для будівництва сотні храмів та монастирів по всій країні.

Кармапа Мікйо Дордже пробув у царському палаці сім днів, навертаючи багато людей на шлях Буддизму; перед від’їздом він пообіцяв завітати знову через сім років. Перетинаючи Літханґ, де раніше було звершено безліч чудес, він показав у натовпі на тих, хто в його попередніх існуваннях мав з ним будь-який контакт. Перебуваючи в області Ньйо, він довідався про смерть другого Тулку Ґ’єлцапа і надіслав послання, в якому просив, щоб реліквії, що залишилися від нього, були зібрані й збережені в ступі.

Кармапа здійснив подорож до Цаліндарі, де справив відповідний ритуал для Дже Цонґкхапи, «батько і його два сини»5, потім — до Рінчен Лінґ, що в області Тоґ Ґо. Оскільки він і сам хотів отримати деякі посвячення, він написав третьому Тулку Сіту прохання прислати Санґе Н’єнпа Друптопа, аби той передав йому їх.

Одинадцятого місяця того ж року Санґе Н’єнпа Друптоп дав Кармапі початкове висвячення. Він отримав поширені повчання з Пуспамали, Вінайясутри, обітниць Бодхісатви, а також повну передачу доктрин Тілопи і Наропи. Так само він поглиблено вивчив усі аспекти Калачакри.

Він відвідав Б’ю Пхуґ, Пхуґне, Кокх Моте, Чамсар і Ґанден Лінґ. Його запросили навідати Сокпо в Монголії, але за браком часу йому не вдалося розпочати цю мандрівку. Кармапа повернувся до монастиря Джанґчуп Лінґ, по дорозі завітавши до місць паломництва, а далі подався до Карма Ґьону.

Імператор Китаю Ву Цунґ6, запрошуючи Кармапу до себе, направив до нього п’ятсот чиновників з дарами золота, срібла, перлів, священних зображень і чернечих шат. Кармапі було видіння двох сонць, одне з яких раптом впало на землю. Він побачив у цьому знак того, що помер імператор, і відправив делегацію чиновників назад до Китаю, де вони переконалися у правдивості інформації, отриманої від Кармапи.

Протягом трьох наступних років Кармапа одержав усі інші повчання від Санґе Н’єнпи Друптопа, який, завершивши навчати молодого Кармапу, помер у монастирі Карма Ґьон. Першого місяця року земляного зайця (1519) було проведено обряд поминання, під час якого він дивовижним чином з’явився і дав відповідні ситуації поради. Через кілька років (близько 1524) у віці сімдесяти двох років помер Тулку Шамар.

У двадцять два роки Мікйо Дордже отримав останнє висвячення від Кхенчен Чедрупа Санґе; а від настоятеля Карма Тінлая — додаткові настанови, серед яких — П’ять трактатів Майтрейї, Сім Томів Філософії Дхармакірті7 і Абхідхарма у двох томах. В цілому він пізнав двадцять п’ять повчань і повністю їх опанував. Потім він вирушив до коледжу Даґпо Шедруп Лінґ, і там дав його найкращим учням інструкції щодо найважливіших та найглибших питань.

По дорозі до місця паломництва Царі, де знаходилося природне зображення Чакрасамвари, Кармапа зустрів групу паломників, які негайно поклали себе в поклони перед ним. Серед них був хлопчик, в якому Кармапа впізнав нове втілення Тулку Шамара. Він забрав дитину подивитися на образ Чакрасамвари, після чого вони разом повернулися до центрального Тибету; в 1529 році, коли хлопчику виповнилося п’ять років, Кармапа звів його на трон як п’ятого Тулку Шамара і дав йому ім’я Кюнчок Йенлак.

Під час перебування в монастирі Цурпху Кармапі було видіння Сак’я Пандіти, в оточенні безлічі Бодхісатв, і він отримав від нього важливі вказівки8.

Кармапа зробив невелику статуетку з мармуру за своїм образом, потім стиснув у руці залишок мармуру і лишив на ньому відбиток своєї долоні. Статуетка була освячена, і в присутності багатьох Лам Кармапа запитав її, чи схожа вона. На превеликий подив присутніх статуетка відповіла: «Так, звичайно!»

Кармапа впізнав нове, четверте втілення Тулку Сіту, Чок’ї Ґочу, звів його на трон і взяв за учня. Він впізнав також четвертого Тулку Ґ’єлцапа, Дракпа Додрупа. Він зробив коментарі до Вінайясутри9, Праджняпараміти10, Абхідхарми11, Мадх’яміки12, а також склав багато текстів з Махамудри і пов’язаних з нею доктрин.

Кармапа Мікйо Дордже передав всі найвищі повчання Тулку Шамару, призначив його своїм спадкоємцем і довірив йому книги, реліквії та ритуальні об’єкти, а також лист, що містив передбачення стосовно його наступного народження, а потім злагодився залишити цей світ.

Він помер на двадцять третій день восьмого місяця року дерев’яного тигра (1554), опівдні, під час перебування в Даґпо Шедруп Лінзі, коледжі ченців Тулку Шамара; йому було сорок вісім років. У небі проявилися численні сприятливі знаки, і в попелі похоронного багаття було знайдено дорогоцінні реліквії. Його головними учнями були:

1. Шамар Кюнчок Йенлак (1525-1583): П’ятий Тулку Шамар.
2. Сіту Чок’ї Ґоча (1542-1585): Четвертий Тулку Сіту.
3. Ґ’єлцап Дракна Додруп (1550-1617): Четвертий Тулку Ґ’єлцап.
4. Паво Цуклак Тренґва(1504-1566): Другий Тулку Паво. Вчений, історик і містик, серед праць якого є книга про школу Карма Каґ’ю та її історію.

Примітки:

1.  Склад-зародок Бодхісаттви Самантабхадри, тиб.: Кун ту бзанґ по.

2.  Великий ачар’я і перекладач.

3.  Логік з півдня Індії.

4.  Цю історію розповідають в Ладаці донині.

5.  Цей ритуал називається Рдже йаб срас ґсум (Дже ябсе сум). Два «сини» — це його учні: Ґ’єлцап Дхарма Рінчен і Кхедруп Дже.

6.  Його також називають Чен Ті (1506-1522).

7.  «Цхад ма сде бдун» (Цема дебдюн).

8.  Ця статуетка зберігається в новому монастирі Румтек.

9.  Тиб.: «Н’і ма’і скйіл ’кхор», 1500 аркушів (зберігається в Румтеці).

10.  Тиб.: «Рдже бчун нал гсо», 1800 аркушів.

11.  Тиб.: «Груб сде’і гчес мджод», 3000 аркушів.

12.  Тиб.: «Двагс бргйуд груб па’і шинг рта», 1000 аркушів (зберігається в Румтеці).