З книги «Кармапа — Тибетський Лама в Чорній Короні»

Його Святість Кармапа XV Кхакх'яб Дордже (1871-1922)

Кхакх’яб Дордже народився на десятий день восьмого місяця року залізного барана (1871) в селищі Шелкар провінції Цанг, що у центральному Тибеті. Після народження він спрямував свій погляд у небо і сказав, що він — новий Кармапа. Лоб його був позначений родимкою білого кольору. Коли йому виповнився рік він уже мав напрочуд глибокі знання в багатьох областях, які він передавав собі подібним.

До віку шести років він був сам собі вчителем. Друкчен Рінпоче, Тертон Чьог’юр Дечен Лінгпа і Джамгьон Кхонгтрул Рінпоче вирішили, що ця дитина — новий Кармапа, і, звірившись із листом-передбаченням, встановили, що всі деталі збігаються. Врешті-решт дитині принесли одяг, серед якого були речі, які належали попередньому Кармапі, і хлопчик без вагань їх відібрав. Після чого його доставили в монастир Цурпху.

Кармапа був зведений на трон у рік вогняного бика (1877). З цієї нагоди він склав молитву Махакали. Хлопець опанував усі повчання і став експертом у медичній науці. В віці одинадцяти років він здійснив подорож до Лхаси і зустрівся з тринадцятим Далай-ламою, Тхубтеном Г’ямцо, який прийняв його з великими почестями. Велика статуя Захисника Дордже Драгдена піднесла Кармапі свій меч. Під час свого перебування в Лхасі він активно передавав повчання, а потім, через деякий час, відправився назад в Цурпху.

Кармапа Кхакх’яб Дордже отримав від Кхенчен Таші Осера передачу Канг’юра, а від Паво Цуклака Ньїнче — Шести Книг Падмасамбхави. У чотирнадцять років він був запрошений у відреставрований напередодні монастир Літханг. Кармапа намалював карту тих місць і кинув зверху кілька освячених зерен, і в той же момент дощ із зерен впав на дах монастиря.

Кхакх’яб Дордже народився на десятий день восьмого місяця року залізного барана (1871) в селищі Шелкар провінції Цанг, що у центральному Тибеті. Після народження він спрямував свій погляд у небо і сказав, що він — новий Кармапа. Лоб його був позначений родимкою білого кольору. Коли йому виповнився рік він уже мав напрочуд глибокі знання в багатьох областях, які він передавав собі подібним.

До віку шести років він був сам собі вчителем. Друкчен Рінпоче, Тертон Чьог’юр Дечен Лінгпа і Джамгьон Кхонгтрул Рінпоче вирішили, що ця дитина — новий Кармапа, і, звірившись із листом-передбаченням, встановили, що всі деталі збігаються. Врешті-решт дитині принесли одяг, серед якого були речі, які належали попередньому Кармапі, і хлопчик без вагань їх відібрав. Після чого його доставили в монастир Цурпху.

Кармапа був зведений на трон у рік вогняного бика (1877). З цієї нагоди він склав молитву Махакали. Хлопець опанував усі повчання і став експертом у медичній науці. В віці одинадцяти років він здійснив подорож до Лхаси і зустрівся з тринадцятим Далай-ламою, Тхубтеном Г’ямцо, який прийняв його з великими почестями. Велика статуя Захисника Дордже Драгдена піднесла Кармапі свій меч. Під час свого перебування в Лхасі він активно передавав повчання, а потім, через деякий час, відправився назад в Цурпху.

Кармапа Кхакх’яб Дордже отримав від Кхенчен Таші Осера передачу Канг’юра, а від Паво Цуклака Ньїнче (194) — Шести Книг Падмасамбхави. У чотирнадцять років він був запрошений у відреставрований напередодні монастир Літханг. Кармапа намалював карту тих місць і кинув зверху кілька освячених зерен, і в той же момент дощ із зерен впав на дах монастиря.

У рік залізного собаки (1866) Кармапа відправився у Кхам і відвідав монастир Пальпунг і багато інших. Від Джамгьон Кхонгтрула Рінпоче він отримав повчання та посвячення лінії Каг’юпа, обітницю Бодхісатви, Калачакру і усну традицію.

Кхакх’яб Дордже здійснив подорож у монастир першого Кх’єнце Рінпоче, Дзонгсар, де переповів усі події попердніх життів. Він відвідав Бьонпо Гьон, що в Літханзі та продемонстрував там чудо проникнення пальця у скелю. Коли він його дістав, потік, схожий на молоко, бризнув з отвору.

Він обійшов усю місцевість навколо Літханг, повчаючи і даруючи посвяти. На прохання Дзігаро Рінпоче з монастиря Шанг Лінг Кармапа зробив прогноз щодо переродження Друкчена Рінпоче.

У рік земляного щура (1888) Кармапа отримав від Джамгьон Кхонгтрула Рінпоче багато повчань і посвячень і освоїв найбільш глибокі Тантри, медицину і астрологію. Джамйанг Кх’єнце Рінпоче передав йому передачі, посвяти і повчання лінії Каг’юпа, Махамудру і усну традицію. Він реалізував досконалість у медитації за посередництвом Будди Ваджрадхари.

Кармапа зробив передбачення щодо місця перебування одинадцятого Тулку Сіту,

Падма Уангчук Г’єлпо, упізнав його і взяв на себе керівництво церемонією зведення на трон. Через деякий час Кармапа здійснив подорож до Лхаси, в Санг Нгаг Чьо Лінг і великий монастир Сам’є. Де він звів на трон нового Друкчена Рінпоче та дав йому інструкції з усіх дисциплін.

Потім він практикував медитацію в Царі і мав безліч видінь, серед яких видіння Гуру Падмасамбхави, Ваджраварахі, Хеваджри, Калачакри і Чакрасамвари. Якось з’явився Захисник Царі і підніс Кармапі дорогоцінну статую Падмасамбхави і скіпетр, що чудесно впав з неба.

Кармапа повернувся в Цурпху в рік дерев’яного коня (1894), відремонтував головні будовлі і заснував монастир по сусідству з Цуркунгом. Він спорудив храм, присвячений богині-захисниці Лхаси, потім відправився в монастир Пальпунг, де вчив і давав багато присвячень. Саме у той час прибув Джамгьон Кхонгтрул Рінпоче, аби передати йому таємні настанови, яких він ще не отримував. Згодом Кармапа повернувся в Цурпху, де був присутній на танці Махакали і керував важливими церемоніями.

Кармапу неодноразово запрошував король Бутану, і врешті-решт, у перший день першого місяця року земляного собаки (1898), він відправився у довгу подорож у Тронгсар Дзонг, стару столицю, де потрапив на святкування Нового Року. Він вчив і дав повні посвяти Махамудри, а також усі пояснення, пов’язані з ними. Король Бутану був надзвичайно вдячний за це.

Кармапа знову повернувся до Тибету, де, натхненний баченнями, знайшов другого Джамгьон Кхонгтрула Рінпоче та десятого Тулку Паво і керував церемоніями їх зведення на трон в монастирі Цурпху. Він передав одинадцятому Тулку Сіту і Джамгьону Рінпоче всі повчання, Махамудру, лінію Каг’юпи, Шість доктрин Наропи і всю усну традицію. У перший день першого місяця року водяного пацюка (1912) він наполіг, щоб у Новий Рік на трубах грали в напрямку сходу, а не півдня, як це було зазвичай.

Кармапа Кхакх’яб Дордже практикував медитацію і благословляв населення протягом багатьох років.
Лист з прогнозом, що містив деталі щодо свого наступного переродження, він вручив своєму улюбленому слузі Джампел Цюльтену. Кармапа помер у п’ятдесят два роки, на двадцять шостий день третього місяця року водяного собаки (1922). Численні сприятливі знаки з’явилися в небі, а в його попелі виявили дорогоцінні реліквії. Головними учнями Кхакх’яба Дордже були:

1. Сіту Падма Уангчук Г’єлпо (1886-1952): Одинадцятий Тулку Сіту.
2. Джамгьон Кх’єнце Осер (1904-1953): Другий Джамгьон Кхонгтрул Рінпоче.
3. Паво Цуклак Траве Уангчук (народився в 1912 році): Десятий Тулку Паво.
4. Шамар Джамйанг (ок.1880-1947): Одинадцятий Тулку Шамар.
5. Г’єлцап Дракпа Г’ямцо (ок.1902-1959): Одинадцятий Тулку Г’єлцап.
6. Кх’єнце Рінпоче.
7. Чок’ї Ньїнгдже: Десятий Тулку Трунгпа, якому п’ятнадцятий Кармапа дав посвячення в сан послушника (рабджунг).